Геніальний поет
роздвоївся (на себе і страх!)
півпоета роздвоїлося
(на чвертьпоета і страх!)
Чвертьпоета роздвоїлося
(на осьмуху і страх)
Осьмуха поета роздвоїлася
(на понюху і страх)
Тепер, коли він проходив вулицею,
над головою його
висів білий димок
а перелякані зустрічні
шанобливо вступали йому дорогу
Нищівна сатира на моральну деградацію радянського митця, який через страх розмінює свій геній на дрібне благополуччя та офіційні почесті.
Вірш зі збірки «Веселий цвинтар». Він висміює долю багатьох визнаних радянських поетів (зокрема колишніх шістдесятників), які пішли на співпрацю з режимом.
Стус спостерігав, як талановиті літератори під впливом залякувань КДБ поступово зраджували власні ідеали, перетворюючись на слухняних лауреатів і чиновників від літератури.
Сатиричний верлібр, побудований за принципом спадної градації (поділу на дроби: поет -> півпоета -> чвертьпоета -> осьмуха -> понюха), що створює математично точний образ розпаду особистості.
Гротескний фінал із білим димком і шанобливими перехожими довершує карикатуру на офіційне «визнання».
Страх у тексті персоніфікується як агресивний подільник душі, що кожного разу забирає половину від залишків творчої індивідуальності митця.
У результаті багаторазового самозречення від генія не лишається нічого сутнісного — лише примарний «білий димок» над порожнім місцем.
Шанобливість переляканих зустрічних підкреслює абсурд радянського суспільства, де найбільший пошанівок отримують ті, хто найповніше знищив у собі людське й поетичне «Я».
Теми: сатира на компроміс · деградація митця · страх і конформізм · веселий цвинтар · гротеск