Я блукав містом своєї юності…
Василь Стус
Я блукав містом своєї юності,
марно відшукуючи в нових кварталах
вчорашні споруди, сквери, стежки,
знайому ліпку на фронтонах будинків —
географія втрачена.
Місто покращало й виросло,
з’явились нові бульвари, готелі, вулиці,
пам’ятники, стадіони, дерева,
тільки жодного знайомого обличчя в натовпі,
жодного обличчя,
котре б нагадало тобі
згублену молодість.
Сподівався зустріти бодай себе
отут, де струменіє фонтан,
лямований штучним мармуром.
Марно.
Нема.
Пропалий безвісті.
Знялися в небо легкі висотні будинки,
а ти біля них — маленький-маленький.
Не розгледіти самому,
не те що зустрічним.
Зупинивши таксі,
якийсь шофер підійшов до фонтана,
що оприскував незнайому гінку топольку,
вимив руки,
потім витягши носовичка,
старанно витер долоні,
сів за стерно й помчав,
знявши легеньку куряву.
Дивлячись йому вслід,
я вперше збагнув: життя — не вдалося.
Про вірш
Щемлива прозова елегія про безповоротну втрату юності, відчуження в рідному оновленому місті та гостре прозріння краху життєвих сподівань.
Історія
Твір автобіографічно пов'язаний із Донецьком (колишнім Сталіно), де минуло дитинство й студентські роки Василя Стуса, куди він приїздив відвідати батьків.
Мініатюра увійшла до збірки «Веселий цвинтар». Поет спостерігав стрімку радянську урбанізацію й уніфікацію шахтарського міста, що стирала будь-які сліди індивідуальної пам'яті.
Форма
Ліричний вірш у прозі з розгорнутим психологічним нарративом, що поєднує топографічні спостереження із внутрішнім екзистенційним підсумком.
Композиція побудована на поступовому звуженні фокусу — від широких міських панорам до побутової деталі з шофером таксі й разючої фінальної сентенції.
Як читати
Втрата міської географії символізує глибшу екзистенційну катастрофу — зникнення простору, де ліричний герой колись був щасливим і цілісним.
Штучний мармур і висотні будівлі підкреслюють знеособлення простору: людина стає «маленькою-маленькою», загубленою та невидимою для оточення («пропалий безвісти»).
Висновок «життя — не вдалося» народжується не зі слабкості, а з безжальної чесності перед собою: відчуття повної неприкаяності в системі, яка вбиває будь-яку справжність.
Теми: вірш у прозі · місто юності · втрачений час · екзистенційне відчуження · веселий цвинтар