Дума Сковороди
Василь Стус
Блакитний світ — як блекота,
Блакитний світ — звечірнів.
З тобою ж — тільки той і та,
і тільки те, що вірне.
Чи йми їм віри чи не йми —
вони живуть, як п’ють.
Живуть сами і ждуть сами,
сами себе кують.
А все те — хто ти, що ти сам,
а все те — ким би стати? —
Однаково: філософом
чи й до отари пастирем.
Однаковісінько. Пусте.
Живеш — і жий, і доста.
Коли ти сам собі ростеш,
і сам себе не просиш.
Бо є і зорі угорі,
і небо є вечірнє.
І є поріг, низький, як гріх,
тобі єдино вірний.
1964
Про вірш
Медитативне перевтілення у філософський світ Григорія Сковороди: самопізнання, внутрішня автаркія та відмова від марноти світу.
Історія
Створено 1964 року, коли Стус глибоко студіював класичну філософію, барокову українську літературу та спадщину Григорія Сковороди в академічних колах Києва.
Постать мандрівного філософа була для Стуса взірцем особистої свободи й 'сродної праці' в умовах деспотичної держави.
Твір увійшов до кола ранніх інтелектуальних поезій митця, де формувалася концепція внутрішнього стоїцизму і 'самособоюнаповнення'.
Форма
Чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих клаузул, стилізований під інтонації сковородинських псалмів із 'Саду божественних пісень'.
Характерний лаконічний афористичний синтаксис, оксиморони та барокова антитеза зовнішнього химерного світу і внутрішнього спокою душі.
Як читати
Блакитний світ, що постає 'як блекота', уособлює оманливі принади та духовну отруту суспільних спокус і кар'єризму, від яких відмовляється мудрець.
Принцип 'живуть сами і ждуть сами, сами себе кують' формулює кредо абсолютної самодостатності: людина повинна самостійно вибудувати власний моральний хребет.
Низький поріг, 'єдино вірний', символізує добровільне убозтво, чесність перед собою та непохитний вхід до царства правди, байдужого до чинів і влади.
Теми: Григорій Сковорода · самопізнання · внутрішня свобода · відмова від марноти · стоїцизм