Виховання
Василь Стус
Подолай себе, грішнику,
Правили вихователі,
Шмагаючи йому спину
канчуками
I бідолашний не витримав
добре натужився
і посунувся з себе
поминаючи грішну плоть
Відбігши на кількадесят метрів,
іще чуючи ляскання батогів,
він украй розгубився:
куди йому бігти —
уперед чи назад
Повертати йому зовсім не кортіло, але залишатися
без шкіри не вабило теж
Можеш бігати навколо своєї шкіри
як дикун коло забитого ведме —
дя і справляти ритуальний танок
своєї подоланості
Нещасний був у захваті:
йому таки дозволили існувати в собі
хоч і на відстані.
Про вірш
Жорстокий екзистенційний гротеск про тоталітарне дресирування людини, яку змушують відмовитися від власної сутності заради ілюзорного виживання.
Історія
Мініатюра належить до збірки «Веселий цвинтар».
Вона викриває демагогічні гасла радянської педагогіки та ідеології про «подолання егоїзму» й «виховання нової людини», які насправді спиралися на брутальне насильство, страх і тортури.
Форма
Сюрреалістична притча у формі вільного вірша/прози з розгорнутою фантастичною метафорою фізичного відокремлення людини від власної шкіри.
Елементи кафкіанського абсурду поєднуються з ритуальними архаїчними образами (дикун навколо вбитого ведмедя).
Як читати
Гасло «подолай себе» під канчуками вихователів показує, що радянське «виховання» мало на меті вибити з людини суб'єктність і тілесну автономію.
Вихід персонажа з власного тіла та танок навколо здертої шкіри — це геніальна візуалізація відчуження особистості від власного єства.
Фінальний «захват» бідолахи від дозволу «існувати в собі хоч і на відстані» демонструє повну психологічну капітуляцію раба, що сприймає знущання за милість господарів.
Теми: насильство і тоталітаризм · кафкіанський абсурд · веселий цвинтар · відчуження особистості · сатира на виховання