За шибами туркочуть голуби
і горобці виспівують щасливі,
перегуки і гамори грайливі
все хлюпають об шиби, мов прибій,
так дивно відгороджений вікном
і зависоким муром. Синь небесна
до тебе прихиляється облесна,
а я, малий і недолугий гном,
тягнусь до неї крізь округлі г’рати,
як потороч. А бородатий сатир,
в кожух убраний, топче перший сніг,
що горнеться довірливо до ніг
і вірою зростає на півп’яді.
Мовляв, ми чим багаті, тим і раді.
Покривджувати нас — хіба не гріх?
Контрастне зіставлення живого пташиного щебету за тюремним вікном і скорботної самотності в'язня, який крізь ґрати тягнеться до високого неба.
Створено під час перебування Стуса в слідчому ізоляторі КДБ у Києві або на початку мордовського ув'язнення. Заґратоване тюремне вікно було єдиним джерелом зв'язку з живою природою, спостереження за якою загострювало відчуття несправедливої кари.
Твір увійшов до збірки «Палімпсести», зафіксувавши поетичне осмислення феномену граничної сенсорної депривації, в якій найменші звуки пташиного життя сприймаються як божественне одкровення.
Написаний п'ятистопним ямбом із вільним чергуванням перехресного та охопного римування. Плинна, сповнена асонансів та алітерацій фраза передає рух пташиного гомону («перегуки і гамори грайливі все хлюпають об шиби, мов прибій»).
Звуковий контраст між веселим туркотінням голубів за шибами та німотною тишею камери увиразнює протиприродність ув'язнення. Радість птахів, відгороджена високим муром, перетворює вільний світ за склом на недосяжне видиво райської гармонії.
Поет вдається до самоіронічного уподібнення себе до «малого й недолугого гнома» або поторочі, що тягнеться крізь круглі ґрати до облесної сині неба. Ця гротескна маска підкреслює фізичне упокорення людини репресивною машиною, що водночас не здатна вбити внутрішній порив до чистоти.
Поява образу бородатого сатира в кожусі, який топче перший сніг, вносить фольклорно-міфологічну ноту в табірний побут, нагадуючи про конвоїрів і вічний коловорот природи, де довірливий сніг прощає людські кривди.
Теми: тюремне вікно · птахи і воля · контраст світів · самоіронія · перший сніг