Рятуючись од сумнівів,
б’ю телеграму собі самому:
вчасколивесьрадянськийнарод
івсепрогресивнелюдствоготуєть
сягіднозустрітичерговийз’іздкпрс,
бажаю тобі великих успіхів,
щиро заздрю, що ось уже тридцять років
ти живеш у найщасливішій у світі країні.
Але й після цього досада не минає.
Тоді я примушую себе пригадати,
що міжнародна обстановка
сьогодні складна як ніколи
і заспокоююсь.
Убивчий зразок політичного сарказму та іронічного верлібру, що пародіює радянський пропагандистський новояз і фальшивий пафос «найщасливішої країни».
Твір увійшов до машинописної збірки «Веселий цвинтар» (1970), яку КДБ вилучив під час обшуку 1972 року й використав як головний доказ «антирадянської агітації».
Текст відверто висміює кампанійщину навколо партійних з'їздів КПРС та стандартні штампи радянської преси про загрозу зовнішнього ворога, якими прикривали злидні й репресії.
Вірш у прозі (іронічний верлібр) із включенням нерозривного телеграфного блоку слів без пробілів («вчасколивесьрадянськийнарод...»).
Стилізація під офіційний канцелярсько-газетний жаргон створює різкий комічно-абсурдний ефект.
Ліричний герой іронічно приміряє маску правовірного громадянина, який намагається заглушити екзистенційний сумнів привітанням самому собі з нагоди 30-річчя життя в СРСР.
Злите написання пропагандистських кліше підкреслює їхню безглуздість і механічність: мова перетворилася на звуковий шум, позбавлений живого значення.
Фінальний акорд оголює радянський механізм психологічного маніпулювання: щойно проступає досада від реальності, людина згадує «складну міжнародну обстановку» і покірно заспокоюється.
Теми: сатира на КПРС · радянський новояз · іронія і гротеск · пропаганда і самообман · веселий цвинтар