Порiдшала земна тужава твердь…
Василь Стус
Порiдшала земна тужава твердь,
мiський мурашник поточив планету.
Мiлiцьйонери, фiзики, поети
вигадливо майструють власну смерть.
Протрухлий український материк
росте, як гриб. Вже навiть немовлятко
й те обiцяє стати нашим катом
i порубати вiковий порiг,
дiдiвським вимшiлий патрiотизмом,
де зрiдка тiльки човгання чобiт
нагадуе: iще iснує свiт,
справiку заборонений, як схизма.
Ця твердь земна трухлявiє щодня,
а ми все визначаємось. До сутi
доходимо. I господом забутi,
вiтчизни просимо, як подання.
Про вірш
Саркастична антиутопія про ерозію людської тверді, конформістське виродження суспільства та жебракування вітчизни в Бога.
Історія
Створено у 1970 році для збірки 'Веселий цвинтар'. Це був рік цинічного святкування сторіччя Леніна в СРСР, яке супроводжувалося масовим ідеологічним маразмом.
Стус болісно переживав моральну капітуляцію українського суспільства, коли навіть нове покоління готувалося стати катами власного народу заради пайка й кар'єри.
Збірка 'Веселий цвинтар' була спалена КДБ у багатьох примірниках як 'особливо наклепницька й антирадянська'.
Форма
П'ятистопний ямб із виразним перехресним римуванням і високою насиченістю публіцистично-сатиричних зворотів.
Сміливе поєднання техніцизмів ('фізики', 'мурашник'), сакральних понять ('схизма', 'віковий поріг') та саркастичних фізіологічних образів трухлявіння.
Як читати
Земна твердь, поточена міським мурашником, постає метафорою деградації планети, де міліціонери, фізики й поети колективно конструюють власну духовну загибель.
Страшний образ немовлятка, яке вже 'обіцяє стати нашим катом', викриває систему тоталітарного виховання яничарів, позбавлених історичної пам'яті й поваги до предків.
Фінальний акорд про те, як покоління, забуте Господом, 'вітчизни просить, як подання', таврує ганебне жебрацтво замість мужньої боротьби за власну державність.
Теми: трухлявий материк · виродження і конформізм · немовля-кат · жебракування вітчизни · сатира на застій