Наді мною синє віко неба

Василь Стус

Наді мною синє віко неба,
сіро-чорна, як земля, труна
обшиває душу. Так і треба,
вже остання лопнула струна,
вкрай напнута сподіванням. Досить,
бо немає стерпу. Твій кінець
умовляє, научає, просить:
згинь, коли спромога. Хай їм грець,
тим літам, що будуть непрожиті.
Тож бери тепер зі смертю шлюб,
бо не зійде на каменю жито
і сухий не розів'ється дуб.

Про вірш

«Наді мною синє віко неба» Василь Стус: Наді мною синє віко неба, сіро-чорна, як земля, труна обшиває душу.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Наді мною синє віко неба, сіро-чорна, як земля…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: кохання · лірика · людська доля

Усі поети