Порідшала земна тужава твердь

Василь Стус

Порідшала земна тужава твердь,
міський мурашник поточив планету.
Міліцьйонери, фізики, поети
вигадливо майструють власну смерть.
Протрухлий український материк
росте, як гриб. Вже навіть немовлятко
й те обіцяє стати нашим катом
і порубати віковий поріг,
дідівським вимшілий патріотизмом,
де зрідка тільки човгання чобіт
нагадуе: іще існує світ,
справіку заборонений, як схизма.
Ця твердь земна трухлявіє щодня,
а ми все визначаємось. До суті
доходимо. І господом забуті,
вітчизни просимо, як подання.

Про вірш

«Порідшала земна тужава твердь» Василь Стус: Порідшала земна тужава твердь, міський мурашник поточив планету.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Порідшала земна тужава твердь, міський мурашник…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: родина · смерть і пам'ять · Україна

Усі поети