Скучив за степом, скучив за лугом

Василь Стус

Скучив за степом, скучив за лугом,
скучив за ставом, скучив за гаєм,
скучив за сином, скучив за другом,
скучив за матір'ю, за рідним краєм!
Часом присниться синій барвінок,
сивий полин і сум чебрецевий,
київські сосни, тихий зарінок.
Я не крицевий.
Жодного просвіту, жодної шпари,
тьмяно. Хоч око виколи, темно.
Марне чекати — вибуду кару.
Ждати — даремне.

Про вірш

«Скучив за степом, скучив за лугом» Василь Стус: Скучив за степом, скучив за лугом, скучив за ставом, скучив за гаєм, скучив за сином…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Скучив за степом, скучив за лугом, скучив за…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: місто · природа · лірика

Усі поети