Гей, рум’яні мої небокраї…
Володимир Сосюра
Гей, рум’яні мої небокраї,
ви, міста, гомінливі кругом!
По країні весна пролітає
і шумить журавлиним крилом.
Пролітає над полем, над гаєм,
сипле квіти з ясного чола.
їй у відповідь серце співає,
стільки в ньому і світла, й тепла!
Вся вона, як усмішка дитини,
як усмішка дитини у сні…
І пливуть, як веселки, години,
і вітання, й музика, й пісні.
Хай сніги простяглися безкраї,
сиві хмари закрили блакить,-
по країні весна пролітає
і крилом журавлиним шумить.
Сосюра Володимир
Про вірш
Бурхливий весняний гімн молодості й простору, де весна пролітає над містами й садами як чиста усмішка дитини уві сні.
Історія
Написаний 1938 року, вірш є спалахом непереборного романтичного оптимізму поета посеред тривожного десятиліття.
Сосюра протиставляє сірим хмарам і безкраїм снігам нестримну енергію весняного вітру й журавлиного крилу, що несе надію на всеосяжне оновлення.
Форма
Чотиристопний анапест із перехресним римуванням. Завдяки зачину «Гей...» вірш звучить як молодий заклик або козацька пісня-веснянка.
Динамічна строфіка, побудована на наростанні світла й радісного руху.
Як читати
Весна з'являється у вірші як крилата володарка, що летить над гомінливими містами, полями й гаями, розсіваючи квіти з ясного чола. Її політ викликає у відповідь бурхливий відгук у серці співця.
Образне порівняння «Вся вона, як усмішка дитини у сні» надає картині надзвичайної ніжності й незайманої чистоти, розвіюючи будь-які сліди темряви чи втоми.
Фінал стверджує непереможність весняної сили: навіть коли сніги лежать безкраї, а хмари заступають сонце, крило журавля вже несе звістку про перемогу життя над холодом.
Теми: прихід весни · рум'яні небокраї · журавлиний політ · дитяча усмішка природи · торжество світла