Оксанка
Юрій Завадський
Коли ти лежиш на тротуарі проспекту Степана Бандери,
тримаючи в зубах вітчизняну цигарку,
Оксанка виходить з тролейбуса
і, зупинившись над тобою,
вдивляється у відсутній ґудзик
на твоїй маринарці,
а ти, взявши між два пальці свою приму-люкс,
витягуєш її з рота
і говориш:
коли я лежу на тротуарі проспекту Степана Бандери,
тримаючи в зубах вітчизняну цигарку,
ти виходиш з тролейбуса
і, зупинившись наді мною,
вдивляєшся у відсутній ґудзик
на моїй маринарці,
а я, взявши між два пальці свою приму-люкс,
витягую її з рота і кажу:
коли би хтось лежав на тротуарі проспекту Степана Бандери,
тримаючи в зубах вітчизняну цигарку,
чи ти би вийшла з тролейбуса,
і, зупинившись над ним як наді мною,
чи вдивлялася б у відсутній ґудзик
на його маринарці,
і чи він би тоді взяв між два пальці свою приму-люкс,
чи витягнув би її з рота,
і чи б сказав:
Оксанко, знаєш,
в тебе такі темні очі,
що в них можна висипати сміття,
все одно нічого не видно.
Про вірш
Абсурдистський іронічний верлібр із дзеркальною рекурсивною побудовою про лежання на тротуарі проспекту Бандери в Тернополі, увінчаний брутально-ніжним парадоксом про темні очі дівчини, куди можна висипати сміття.
Історія
Твір є культовим зразком тернопільського поетичного андеграунду 2000-х років. Він занурений у локальну урбаністичну топографію Тернополя (проспект Степана Бандери, тролейбусні зупинки).
Завадський деконструює солодку романтичну традицію любовної лірики, замінюючи її естетикою міського дна, сигаретного диму та парадоксального чорного гумору.
Форма
Вірш організований як єдине складне речення-період із триступеневою рекурсивною структурою (текст у тексті), де ліричний герой повторює гіпотетичну ситуацію в різних особах.
Ритміка верлібру дихає невимушеною розмовною манерою, що завершується ефектним шокуючим компліментом-пуантом.
Як читати
Поза ліричного героя, який лежить на тротуарі з вітчизняною сигаретою в зубах, поєднує соціальну маргінальність із абсолютною внутрішньою свободою від умовностей соціуму. Оксанка, що виходить із тролейбуса й дивиться на відсутній ґудзик його піджака, постає випадковою музою цього безглуздого бунту.
Фінальна фраза про темні очі, в які можна висипати сміття, — це не образа, а радикальна деконструкція романтичного кліше. Темрява її очей настільки бездонна й всепрощаюча, що здатна поглинути увесь непотріб, бруд і відчай міського життя, залишивши лише чистий погляд розуміння.
Теми: урбаністичний андеграунд Тернополя · проспект Степана Бандери · рекурсивний вільний вірш · деконструкція романтизму · чорний гумор і ніжність