Вже не керую собою...
Юрій Завадський
Вже не керую собою, довгий коридор iз доґм i норм
Вже не має влади надо мною.
Алкоголь також має свої iмена та присвяти,
Як давнiй друг, що раптом з'явився на порозi,
Як книга, яку несила дочитати.
Крiзь яку можеш дивитися на свiт.
— Можеш? Насправдi можеш?
Людина, розгубившись,
Не може керувати сим свiтом.
Її вiрш — намарне; вiдчиняє дверi:
— Можна?
А поза твоїми залiзними руками —
Солдати, вулицi, бульдозери.
Хто я? Я, — припалюючи цигарку,
Говорячи цiлком правильно, —
Не можу.
2011
Про вірш
Екзистенційний авангардний верлібр про крах зовнішніх соціальних нормативів, досвід відчуження та безсилля поетичного слова перед залізною машиною державного насильства й мілітаризації.
Історія
Вірш написаний 2011 року в період наростання авторитаризму та суспільної апатії в Україні, коли відчуття занепаду демократичних інституцій спонукало багатьох митців до глибокого самозаглиблення та пошуку радикальних форм вислову.
Юрій Завадський як провідний діяч тернопільського поетичного андеграунду досліджує межі індивідуального спротиву системі, де традиційні естетичні форми виявляються неспроможними зупинити тиск грубої сили.
Форма
Твір написаний вільним віршем (верлібром) із розірваною синтаксичною структурою, асиметричною довжиною рядків і внутрішніми паузами, що відтворюють рваний ритм схвильованого сповідального мовлення.
Відсутність рими компенсується точним інтонаційним членуванням і контрастним зіставленням камерних жестів (припалювання цигарки) з монументальними міськими образами (бульдозери, солдати).
Як читати
Метафора 'довгого коридору із догм і норм', який утрачає владу над героєм, фіксує момент повного розриву індивіда з конформістською мораллю. Проте це звільнення не дарує всемогутності: людина залишається розгубленою перед жорстокою реальністю соціуму.
Образ поезії постає як сумнівний захист: вірш виявляється марним перед залізними руками системи, яка оперує вулицями й важкою технікою. Фінальне визнання власного безсилля ('Не можу') парадоксально стає актом найвищої чесності перед собою.
Теми: криза ідентичності · відчуження і догми · безсилля поета · державне насильство · урбаністичний екзистенціалізм