Віддаль
Юрій Завадський
Персональний страх, що за мить вийдеш до мене,
безслівного, холод мій відкоркуєш,
і холод мій викинеш, як порожню бляшанку.
І зморшка-простір, і зморшка-пробач,
і зморшка-вчитель, і зморшка-скрипка,
і зморшка-чат, і зморшка-холод,
і зморшка-віддаль, і зморшка— гривня,
і зморшка-словник, і зморшка-вмирання,
і зморшка-добридень, і зморшка-брова,
і зморшка-стрілянина, і зморшка-закоханість,
і зморшка-зім'ята сорочка вранці,
і зморшка-холодний листопадовий дощ,
і зморшка-друзі, і зморшка-двері до себе,
і зморшка-п'ять віршів,
і зморшка-мікрофон, що пахне помадою,
і зморшка-заробіток, і зморшка-розчинник,
і зморшка-яблуко, і зморшка-батьківство,
і зморшка-волевиявлення, і зморшка-віра,
і зморшка-Віра, і зморшка-Галина,
і зморшка-Юрко, і зморшка-Юля,
і зморшка-Марія, і зморшка-Андрій,
і зморшка-Оля, і зморшка-Роман,
і зморшка-Наталя, і зморшка-Василь,
і зморшка-Ярина, і зморшка-повітря,
і зморшка-здерев'янілі тіла безпритульних,
і зморшка-схід сонця, котрий довелося проковтнути наодинці,
і зморшка-Київ уранці, і зморшка-алкоголь,
і зморшка-ненароджений хтось, і зморшка,
що рухомою бровою вітається, і зморшка,
що викорінює сам себе, і зморшка,
що хоче нарешті закінчити розмову,
і знову холодний ранок, і холодний дощ,
і зморшка-світло від змінного струму,
і зморшка-любові, компенсаторні,
і зморшка-одна, що справжньою стане,
хоч залишатимусь, як перед шклом непробивним,
і зморшка-погляд.
Про вірш
Потужний літанійний верлібр-каталог, де нанизування 'зморшок' болю, досвіду, побутових речей та імен найближчих друзів стає спробою подолати екзистенційну німоту й бездонну віддаль між людьми.
Історія
Вірш належить до зрілої метафізичної лірики Завадського, де дослідження людської тілесності переплітається з психологією травми, страхом перед іншим та прагненням втримати зв'язок зі своїм найближчим колом.
Поет фіксує крихкість людських взаємин у часи потрясінь, де кожне слово чи жест залишає незгладимий слід у душі.
Форма
Літанійний поліфонічний верлібр, побудований на безперервному нанизуванні анафоричної конструкції 'і зморшка-...' у єдиний щільний потік пам'яті й переживання.
Ритм твору гіпнотичний, монотонний, що поступово прискорюється в переліку конкретних імен і сповільнюється у фінальному погляді.
Як читати
Метафора 'зморшки' функціонує не як фізіологічний віковий показник, а як рубець досвіду, злам у просторі спілкування. Через призму цих зморшок проходять холодний дощ, вибиті двері до себе, стрілянина, заробіток і ненароджені задуми.
Перелік імен друзів (Віра, Галина, Юрко, Юля, Марія, Андрій, Роман, Наталя, Василь, Ярина) постає священним колом захисту. Любов у фіналі визначається як компенсаторна сила: вона постає перед героєм мов непробивне скло, крізь яке погляд долає будь-яку віддаль і відчуження.
Теми: віддаль і німота · зморшки як рубці досвіду · коло друзів · подолання страху · тілесність і пам'ять · рятівна любов