Заріччя
Юрій Завадський
Я так довго — до правди,
до цього крісла, до котрого приріс нерішучістю,
до міста, що з прапорами, що вітає диктатора,
до кедів з позолотою, до когось,
до кого я так довго.
Я нікому нічого,
кома, котра може нас зрадити,
й одна знимка, котра може нас зрадити,
і диктатор, який може нас розчавити,
і диктатор, якому нічого.
Витравлюю кислотою свій сон,
а під затвердлим воском —
обопільна нерішучість, ми собі тінейджери,
ми собі не зізнаємося в зрадах,
ми собі аніправди.
Безвідповідально так співжити,
ділячись одним диктатором на двох.
Врешті цей шлях закінчиться,
і чи буде йому правда кінцем?
Ми обертаємо слова, погано пахнемо,
втрачаємо щось, може й бажаючи бути "нами",
не маючи зобов'язань, взуваємося
й виходимо, а там — якась республіка,
і пахне собі м'ясом свободи.
2015
Про вірш
Складна екзистенційна рефлексія про міщанський конформізм, підліткову безвідповідальність та співжиття під тінню диктатора, де за межами звичної кімнати проростає химерна республіка з запахом 'м'яса свободи'.
Історія
Поезія 2015 року осмислює феномен гібридної війни, виникнення сепаратистських квазіреспублік та утвердження нових диктатур на пострадянському просторі.
Завадський аналізує психологію інтелектуала доби політичних катаклізмів, який опиняється паралізованим власною нерішучістю перед лицем тоталітарного наступу.
Форма
Розлогий медитативний верлібр із внутрішніми синтаксичними повторами й анафорами ('до правди, до цього крісла... до міста... до кедів...').
Тягучий синтаксис тексту передає повільний, в'язкий рух рефлексії персонажа, затиснутого між бажанням утекти й неможливістю діяти.
Як читати
Крісло, до якого герой 'приріс нерішучістю', символізує інертність побутового існування та страх перед прямою дією. Співжиття двох людей, які 'ділять одного диктатора на двох' і приховують власні зради, постає метафорою суспільної угоди зі злом заради примарного спокою.
Фінальний образ виходу у простір республіки, де 'пахне собі м'ясом свободи', деромантизує політичні перевороти. Свобода тут позбавлена пафосу: вона має сирий, кривавий запах жертовного м'яса, що нагадує про реальну трагічну ціну будь-яких суспільних зламів.
Теми: авторитаризм і нерішучість · конформізм обивателя · запах свободи · квазіреспубліка · криза відповідальності