Хвилююся.
Вулиця безіменна, як жарівка сорок ват,
для мене пряма, часом ні,
за мінусом двох
іржавих вантажівок.
Прикро, коли шкло надтріснуте,
для вас, без ніг і голів.
Автобус, налитий мастилом по шиби,
котрого нема як утилізувати.
Вчора вітряно, і неодмінно
набридливий машинний переклад,
і звідти кілька корисних слів.
Вона собі прикурює потаємно
за гаражем тонку цигарку.
Ця вулиця непомітна, монотонна реклама
побутової хімії.
Вітряно.
Лаконічний кінематографічний нарис спального району про пронизливу вуличну самотність, де тьмяна лампочка, монотонна реклама й потаємна цигарка за гаражем творять поетику урбаністичної порожнечі.
Поезія представляє лінію урбаністичного мінімалізму в творчості Завадського, натхненну естетикою постіндустріальних пустирів, спальних мікрорайонів і непомітних людських життів.
Твір позбавлений будь-якої подієвості, концентруючись на фіксації атмосфери тривоги й вітряної меланхолії.
Надлаконічний вільний вірш, обрамлений короткими однослівними реченнями психологічного та атмосферного стану ('Хвилююся' на початку та 'Вітряно' у фіналі).
Скупі предметні деталі створюють відчуття моментального фотознімка або кадру артхаусного кіно.
Безіменна вулиця, уподібнена до тьмяної сороковатної жарівки, символізує безвихідь і монотонність провінційного існування. Надтріснуте скло та покинутий автобус із мастилом підсилюють образ деградації матерії.
Образ дівчини, яка потаємно прикурює тонку цигарку за гаражем, постає крихким знаком індивідуального укриття від настирливого зовнішнього світу з його рекламою побутової хімії. Вітер, що замикає вірш, розсіює дим і слова, залишаючи людину наодинці з її глухою тривогою.
Теми: урбаністичний мінімалізм · самотність у спальному районі · тривога і вітер · цигарка за гаражем · естетика порожнечі