На човні через ніч перевези
мене, підпитий діду. Берег рання
чекатиме з посухою жадання
і з повінню коханої сльози.
Про острови солодкі не верзи
у стоголосих хащах засинання,
і не заманюй шалом догоряння,
і шквалом опівнічним не грози.
Я дам тобі за твій нечистий труд
цих кілька слів. Подякуєш нещиро
і заховаєш у лахміття бруд.
Відпливши під вітрилом козошкірим
назад у ніч, над ними вчиниш суд
і пустиш танцювати з чорним виром.
Сонет-молитва до підпитого старого перевізника, який має перевезти ліричного героя через ніч до ранкового берега; за образом нічного човняра проступає міфологічний Харон, а сон постає маленькою подобою смерті.
Сонет посідає особливе місце у творчості Богдана Рубчака: поет, який починав як експериментатор вільного вірша, згодом дедалі частіше звертався до класичних форм, наповнюючи їх модерністською образністю й іронією. Цей шлях був характерним і для інших поетів Нью-Йоркської групи, які прагнули поєднати новаторство з європейською традицією.
«Вечірня молитва» переосмислює античний міф про Харона, перевізника душ через ріку смерті, а також давню культурну паралель між сном і смертю. Рубчак, дослідник порівняльного літературознавства, вільно поєднує міфологічні, біблійні та фольклорні шари у суто особистісному висловлюванні.
Вірш є класичним сонетом із чотирнадцяти рядків — двох катренів і двох терцетів. Розмір — п'ятистопний ямб, подекуди з надсхемними наголосами й анжамбеманами, що надають мові розмовної гнучкості: «На човні через ніч перевези / мене, підпитий діду».
Катрени мають кільцеве римування за схемою abba abba з повторенням рим: «перевези — сльози», «рання — жадання», «верзи — грози», «засинання — догоряння». Терцети римуються за схемою cdc dcd: «труд — бруд — суд» і «нещиро — козошкірим — виром». Така строга архітектоніка контрастує з нічним, хаотичним світом, який описує сонет.
Перший катрен — прохання до «підпитого діда» перевезти героя через ніч. На ранковому березі його чекає посуха жадання і повінь коханої сльози — тобто день із його пристрастями та болем. Ніч тут — ріка, через яку треба перепливти, щоб повернутися до життя.
Другий катрен — заборони: не верзи про солодкі острови, не заманюй «шалом догоряння», не грози «шквалом опівнічним». Герой відкидає і спокусливі сни, і нічні жахи. Він хоче не забуття, а простого переходу, без ілюзій і страхів.
Терцети розкривають оплату: замість античної монети герой дає перевізникові «кілька слів». Дід подякує нещиро, сховає їх у лахміття, а потім, відпливши «під вітрилом козошкірим» назад у ніч, вчинить над ними суд і пустить танцювати з чорним виром. Слова поета — його єдина валюта, але й вони підлягають суду ночі та можуть бути поглинуті безоднею. Сонет звучить як іронічна молитва митця, який усвідомлює крихкість свого слова перед обличчям темряви.
Теми: ніч і сон · міфологічні мотиви · межа життя і смерті · ціна поетичного слова · молитва і звернення