Пошлю очам твоїм дрімоту,
лишу цілунок на устах,
я сам нестиму ніч, скорботу
і все, що народилось в снах.
Я ніжно покладу на чóло
твоє і сум, і теплий сміх.
Тим часом ніч, смертельний холод
у грудях витиме моїх.
Слаба ти для глибин, що з нами,
для тих вимог, для тих данин :
пошлю цілунки вечорами
тобі — і підведусь один.
Переклад вірша Готфріда Бенна, у якому ліричний герой оберігає кохану від власної темряви: дарує їй сон і ніжність, а смертельний холод і ніч несе в собі сам. Стримано-трагічна лірика про любов, що вимагає самотності.
Готфрід Бенн — німецький поет-експресіоніст, лікар за фахом, чия рання творчість шокувала натуралістичними картинами тлінності, а пізня лірика стала зразком меланхолійної, музичної, глибоко самотньої поезії. Бенн мав великий вплив на післявоєнну європейську поезію.
Богдан Рубчак, перекладач і компаративіст, вводив в українську літературу найважливіших поетів модернізму, серед яких були Монтале, американські автори та німецькі експресіоністи. Переклад із Бенна вирізняється класичною ясністю форми, що контрастує з темним змістом.
Вірш складається з трьох катренів чотиристопного ямба — розміру, що надає ліриці пісенності й ясності. Римування перехресне: «дрімоту — скорботу», «устах — снах», «чóло — холод», «сміх — моїх», «з нами — вечорами», «данин — один».
Рима «чóло — холод» неточна, асонансна, і саме вона поєднує ніжний жест із мотивом смерті. Внутрішня антитеза «я — ти» організовує кожну строфу: що герой дає коханій і що лишає собі.
Перша строфа — обітниця турботи: герой пошле очам коханої дрімоту, лишить цілунок на устах, а сам нестиме «ніч, скорботу і все, що народилось в снах». Любов тут — це розподіл тягаря: їй — сон і спокій, йому — темрява.
Друга строфа поглиблює контраст: він ніжно покладе на її чоло «і сум, і теплий сміх», а тим часом у його грудях витиме «ніч, смертельний холод». Зовні — ніжність, всередині — безодня. Герой приховує від коханої те, що могло б її зламати.
Фінал пояснює причину: «Слаба ти для глибин, що з нами, для тих вимог, для тих данин». Він посилатиме їй цілунки вечорами — «і підведусь один». Останнє слово «один» звучить як вирок і як гідний вибір: любов не завжди означає спільність, іноді вона вимагає оберігати іншого від власної темряви.
Теми: кохання і самотність · турбота і жертва · внутрішня темрява · смерть · поетичний переклад