На колгоспному баштані
Червоніють баклажани,
Проти сонця гріють спини
Жовтобокі спілі дині
Й ходять в гості до братів —
До статечних кавунів.
Підкачавши білі штані,
Ходить бусол по баштані
І дивується без краю:
— Що тут робиться — не знаю!
Цілий світ я облітав,
А такого не видав:
Тут кавун — ряба сорочка—
Виростає, наче бочка!
Тут лежить такенна диня —
Не підійме господиня!
І нащо вже баклажан —
Виріс тут — неначе жбан!
Колоритний гумористично-анімалістичний етюд, побудований на подиві перед буйним плодовитим багатством щедрої землі. Пафос твору живиться світлою народною усмішкою, гротесковим захопленням та казковою персоніфікацією городніх культур.
Твір написаний у період інтенсивної праці Стельмаха над дитячими віршованими казками й веселинками (збірки «Колосок до колоска», «Як журавель збирав щавель»). Це час, коли поет майстерно адаптував бурлескні й фабульні прийоми народної байки та небилиці для малечі.
Реалії «колгоспного баштану» відбивають тогочасний соціально-виробничий пейзаж повоєнного села, проте ідеологічний контекст цілковито розчиняється в самобутній поетиці ярмаркового достатку, характерній для українського менталітету ще від доби козацького бароко.
Вірш написано динамічним чотиристопним хореєм, що забезпечує швидкий оповідний темп і підкреслює жвавий, розмовний характер мовлення персонажа-оповідача.
Римування парне (суміжне: баштані — баклажани, спини — дині), переважно з жіночими клаузулами. Інтонаційна партитура багата на окличні фігури, тире та емфази, що фіксують живу експресію діалогу та здивування.
Художня тканина вірша вибудувана на антропоморфізації рослинного світу: дині «гріють спини» й «ходять в гості», кавуни постають поважними «статечними братами». Такий зооморфно-побутовий паралелізм є класичним прийомом народної сміхової культури, де баштан уподібнюється до великої заможної родини.
Введення спостерігача — бусла у підкачаних «білих штанях» — вносить карнавальний елемент. Птах-мандрівник («Цілий світ я облітав»), традиційний персонаж фольклору, стає мірилом надзвичайного. Через систему гіпербол та народних порівнянь (кавун — «наче бочка», диня, яку «не підійме господиня», баклажан — «неначе жбан») автор возвеличує родючість рідної землі через оптику дитячого дива.
Теми: щедрість рідної землі · гумор і дитячий подив · персоніфікація природи · баштанні щедроти · краса подільського села