Скрегоче залізом округа,
Смертю повітря фурчить.
Я знаю той ступінь напруги,
Коли вже ніщо не страшить.
Святе божевілля атаки
В тобі поглинає все.
Через яри та байраки
Незнавана сила несе.
Немає ні рідних, ні любих,
Нема ні жалю, ні тривог.
Байдужим стаєш до згуби,
Могутнім стаєш, як Бог.
1942
Динамічний психологічний автопортрет воїна в мить найвищого напруження сил — під час шаленого смертоносного кидка в атаку.
Гончар служив навідником і сержантом мінометної роти, неодноразово брав участь у ближніх рукопашних боях та атаках, дивом уникнувши загибелі.
Твір правдиво відображає феномен психологічного подолання інстинкту самозбереження заради перемоги та захисту товаришів.
Експресивний різностопний ямб із жорстким, металевим алітераційним звукописом (звуки «скр», «ж», «ч»), що моделює гуркіт заліза.
Округа скрегоче металом, а повітря фурчить смертю — ці деталі точно схоплюють відчуття людини всередині сучасної вогневої бурі.
Оксюморон «святе божевілля атаки» передає стан найвищого екстазу боротьби, коли страх повністю розчиняється в непереборному русі вперед через яри й байраки.
Теми: атака · святе божевілля · скрегіт заліза · подолання страху · окопна правда