Воєнні злочинці
Олесь Гончар
Коли з’являються вони
У хроніці в кіно,
Простягши руки в кайдани,
Що ждали їх давно,
І запобігливо роти
Їх кривляться в оскал, —
Тоді, дотлівши, всі ґноти
Рвуть динамітний зал…
1 зал реве од всіх болінь
Невиболілих ран.
Зненависть різних поколінь
Б’є в зляканий екран.
Мов запускають гармаші
Туди важкий метал.
Й боїться глянути фашист
З екрану в грізний зал.
В цей вечір вийди на майдан,
На Ержебет-корут.
Весь Пешт, як грізний океан.
Їх вимага на суд.
Тому, що твій продажний слід
Аж у Берлін проліг,
Тому, що хоче інвалід
Безногий власних ніг.
Тому, що скручені мости
В Дунай упали з круч.
Втікаючи, недавно ти
Зірвав їх власноруч,
Вирує місто — трибунал,
З ру’ін, як прокурор,
Підвівшись, оглядає зал
Розгніваний собор.
І сад, де голод посадив,
Замість квіток — боби,
І діти, що ти їм пошив
З ерзацу вже торби, —
Сьогодні все кричить: суди,
Спали проклятий слід,
Що, мов гадюка чорна, ліг
З Дунаю на Берлін!
Спали, ніколи щоб не міг
Вже повернутись він,
Щоби не сохли матері,
Щоб не вмирав тут сміх.
1945, Будапешт
Про вірш
Гнівно-публіцистичний вірш-звинувачення нацистських воєнних злочинців, побачених на екрані кінохроніки, де людська ненависть вибухає криком мільйонів невинних жертв.
Історія
Створено під враженням від перших показів кінохроніки з Нюрнберзького процесу над верхівкою Третього Райху (1945–1946 рр.), які демонстрували в кінотеатрах для бійців і цивільних.
Фронтовик Гончар, який на власні очі бачив спалені українські села, концтабори та зруйновані європейські міста, сприймав кадри з підсудними не просто як судове дійство, а як історичну відплату за море народної крові.
Форма
Твір написано рубаним чотиристопним і тристопним ямбом із перехресним римуванням. Ритм різкий, експресивний, ударний.
Використано динамічну градацію дієслів та звукописних образів вибуху («рвуть динамітний зал», «зал реве», «ненависть б'є в зляканий екран»).
Як читати
Образ підсудних, які запобігливо скалять зуби й тремтять у кайданах, різко контрастує з їхньою недавньою кривавою величчю катів Європи. Гончар передає колективну психічну реакцію глядацької зали, де сидить покоління переможців із невиболілими ранами.
Кіноекран виступає не бар'єром, а місцем символічної зустрічі живих і замучених жертв із їхніми вбивцями. Мотив невблаганної відплати історії утверджує моральну справедливість світобудови.
Теми: Нюрнберзький процес · воєнні злочинці та кара · пам'ять про жертви · ненависть до фашизму · історична відплата