Хлопчик
Володимир Сосюра
У полоні білому, в Одесі,
я згадав: у гуркоті навал
по мосту йшов хлопчик літ на десять
і свистів “Інтернаціонал”.
Вдалині хиталися дерева
і синів задумано прибій…
Раптом крик повітря полудневе
пронизав наказом гострим: “Стій!”
Грубий крик і клацання затвора,
і лякливе лопотіння ніг…
Але куля зла і гострозора
перетнула хлопчикові біг…
Перетнула, кинула на камінь,
на гарячий на південний брук…
Кров забила чорними струмками
й розпливлась біля обличчя й рук…
І коли вечірня позолота
залила загравами квартал,
посинів навік маленький ротик,
що свистів “Інтернаціонал”…
Сосюра Володимир
Про вірш
Трагічна балада часів революційної боротьби в Одесі про розстріляного білогвардійцями десятирічного хлопчика, чий безстрашний свист «Інтернаціоналу» став викликом смерті.
Історія
Написана 1934 року, поезія спирається на автобіографічні спогади Сосюри про період визвольних змагань та громадянської війни в Одесі, де він перебував у білогвардійському полоні та дивом уникнув розстрілу.
Поет малює один із найпронизливіших епізодів вуличних боїв, де жертвами терору ставали зовсім юні діти з бідних міських околиць.
Форма
Чотиристопний амфібрахій із перехресним римуванням. Ритм має баладно-оповідний характер із гострим драматичним зламом.
Разючий колористичний контраст: білий полон Одеси, синє задимлене море та посинілий назавжди маленький ротик мертвої дитини.
Як читати
Сюжет балади лаконічний і страшний: десятирічний хлопчик безтурботно йде мостом під гуркотом навали й висвистує гімн повсталого пролетаріату. Дитяча безстрашність виступає вищою за жах війни.
Раптова розв'язка шокує читача: постріл білогвардійців обриває пісню, і хлопчик падає на каміння мосту. Образ застиглого посинілого ротика стає вічним німим обвинуваченням проти жорстокості війни.
Твір засуджує нелюдську суть мілітаризму, який безжально вбиває дітей, водночас возвеличуючи дитячу чистоту й вірність великій ідеї визволення.
Теми: трагедія війни · діти революції · білогвардійський терор · Одеса в заграві боїв · Інтернаціонал