Коли світало
Володимир Сосюра
Вони його спіймали край вокзалу
і кинули, безсилого од ран,
в глухий підвал… Водою і металом,
як люті пси, вони його терзали,
а він мовчав, маленький партизан.
Вони по нім підборами гриміли,
мов крізь туман, звучав глузливий сміх…
І як його не мучили, не били, —
він повен був для них страшної сили,
не видав він товаришів своїх.
Минала ніч, пливли години хмурі,
а він в кутку скривавлений стогнав,
пригадуючи дні свої безжурі…
“Прощай, Вітчизно!..” на холоднім мурі
він перед смертю кров’ю написав.
І бачив він в останнюю хвилину,
коли спиняло серце кволий біг,
усю в квітках щасливу Батьківщину
і радісних ровесників своїх…
Вони з книжками йдуть до школи тої,
де вчився й він, і чутно їхній спів,
що у садах віддзвонює луною…
Їх школа жде привітно під горою,
Своє життя за них він положив.
Помер маленький… Почало світати…
Він, як живий, біля стіни лежав…
Йому на грудях рук не склала мати.
Лиш сонця промінь крізь залізні ґрати
на мертвий пальчик, як сльоза, упав.
1948
Сосюра Володимир
Про вірш
Трагічна балада воєнного часу про юного підпільника, замученого нацистськими окупантами, чия незламність і смерть стають символом безсмертя народу.
Історія
Створений у 1948 році, вірш належить до воєнної меморіальної лірики Сосюри, навіяної подвигами юних героїв антифашистського підпілля (зокрема «Молодої гвардії» на рідній автору Луганщині).
Поет осмислює трагедію дітей війни, які перед обличчям нелюдських тортур виявили надзвичайну мужність і вірність рідній землі.
Форма
Різностопний ямб із перехресним та суміжним римуванням. Ритм уривчастий, драматичний, що передає напругу допиту та нічний жах катувань.
Контрастна композиція: темний підвал і жорстокість катів протиставляються чистоті світанкового променя сонця.
Як читати
Нацистські кати зображені як дикі пси, що безжально терзають залізом і водою маленького знесиленого хлопчика. Контраст між звірячою жорстокістю ворогів і крихітною дитиною доводить трагізм ситуації до межі.
Мовчання юного партизана постає актом найвищої моральної перемоги над насильством: дитина виявляється сильнішою за весь каральний апарат загарбників.
Фінал балади осяяний високим релігійно-поетичним символізмом: вранішнє сонце пробивається крізь тюремні ґрати, і його промінь падає на мертвий пальчик дитини, наче сльоза самого всесвіту, благословляючи подвиг маленького мученика.
Теми: героїзм юного підпільника · нацистські катування · трагедія війни · промінь світанку · дитяча самопожертва