Марії
Володимир Сосюра
Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди.
Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі, —
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.
Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише, —
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.
Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю, —
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.
Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити, —
зачарувать мене не зможе він —
твоїх очей йому не замінити.
З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!
Про вірш
Вершинний гімн всеохопному коханню в українській ліриці: поет підносить своє почуття до дружини Марії вище за сяйво всіх сонць, красу всіх квітів і привабливість красунь усіх епох.
Історія
Вірш присвячено дружині поета — Марії Гаврилівні Даниловій, яка була його вічною музою, трагічним і світлим коханням на все життя.
Їхні стосунки пройшли крізь розлуки, арешт Марії радянськими спецслужбами та заслання в табори, проте вірність і поетичне обожнення Сосюри лишалися незмінними впродовж десятиліть.
Форма
Написано п'ятистопним ямбом з виразним мелодійним поступом і перехресним та кільцевим римуванням.
Поетика будується на грандіозних гіперболічних градаціях за принципом умовного зіставлення («Якби помножити... то буде ніч. Моя ж любов — як день»).
Як читати
Кохання поета набуває космічного розмаху: воно яскравіше за сонця всіх галактик, пахучіше за квіти всіх планет і незрівнянне з красою жінок усіх історичних епох.
Образ Марії перетворюється на єдину дороговказну зорю, що злетіла на землю з невідомих сузір'їв, щоб світити в серце митця крізь будь-яку земну пітьму й роки випробувань.
Теми: вселенське кохання · образ Марії · гіпербола почуття · зоря єдина · вірність навіки