Рвав восени я шипшину
Рвав восени я шипшину,
карії очі любив.
Вечір упав на коліна,
руки простяг золоті…
Шахти, цегельні, заводи,
хлопці на зміну — вночі…
Місяць у полі бродить,
в трави лице вмочив.
Пальці тоненькі, ніжні
і романтичні дощі…
Хто це зрадливий ніж мені
в руки тоді вложив?
Ну, і пішов я ланами;
там ешелони, сніги…
Блиски гарматні над нами,
в горло — зорі-штики…
Ну, і пішов я ланами,
вітер мотав шлики…
Там телефонні гами,
там ешелони, сніги…
Там я забув про шипшину,
очі твої розлюбив.
Вечір упав на коліна,
руки простяг золоті…