Сном блакитним заснули поля,
і долини, і гори, й діброви.
Одягла білу шубу земля,
білу шубу зимову.
Одлетіли давно журавлі
у південні країни з журбою,
і заснуло зерно у землі,
щоб проснутись весною,
коли очі розкриють поля,
затремтять і тополі, і клени,
й скине білую шубу земля
і одягне зелену.
1956
Казковий зимовий пейзаж сну природи під білою ковдрою в очікуванні весняного воскресіння життя.
Створений у 1956 році, вірш відображає звернення поета до чистої пейзажної лірики в пору творчого спокою.
Тема зимового сну землі як передчуття весняного оновлення є класичною для української фольклорної та романтичної традиції, яку Сосюра наповнює винятково ніжними зоровими образами.
Чотиристопний анапест із перехресним римуванням. Плинний заколисливий ритм відтворює тихий сон засніженого степу.
Метафоричне протиставлення «білої зимової шуби» та «зеленої шуби весни» створює гармонійну циклічну симетрію.
Поля, гори й діброви постають у стані глибокої безтурботності («сном блакитним заснули»). Зима зображена не як холодна чи ворожа стихія, а як затишний час відпочинку природи під пухнастою шубою снігу.
Відліт журавлів у теплі краї нагадує про тимчасовість затишшя. Серце поета вже дивиться крізь холоди у майбутнє, коли земля скине зимові шати й одягне зелене вбрання.
Вірш сповнений глибокої віри у вічний кругообіг буття: сон землі не є смертю, це лише замилуване очікування нового сонячного дня й весняного пробудження тополей та кленів.
Теми: зимовий сон природи · блакитні поля · очікування весни · коловорот життя · пейзажна гармонія