Солов’їні далі, далі солов’їні…
Володимир Сосюра
Солов’їні далі, далі солов’їні…
Знов весна розквітла на моїй Вкраїні.
На гіллі рясному цвіт, немов сніжинки.
Знову серце б’ється молодо і дзвінко.
Я іду до гаю. Краю, ти мій краю,
кращого за тебе я в житті не знаю!
Кращого не знаю, далі мої сині,
як весну стрічати на моїй Вкраїні.
У росі фіалки, ріки у тумані…
В серці сяють очі, рідні і кохані…
В птичім щебетанні все кругом проснулось,
і до мене знову молодість вернулась.
Я іду до гаю, і в блакить безкраю
серце моє лине й птицею співає
про весну чудесну на моїй Вкраїні…
Солов’їні далі, далі солов’їні!
Сосюра Володимир
Про вірш
Музична романтична поема про повернення весни на Україну, де солов'їні пісні й білосніжне цвітіння садів будять у серці поета незгасну юність.
Історія
Створений 1961 року, вірш є прекрасним прикладом невичерпного оптимізму пізнього Сосюри, який навіть на схилі віку відчував себе молодим співцем рідного краю.
Солов'їний спів і безкраї далі — це центральні символи українського ліричного пейзажу, що пронизують усю творчість поета від його перших революційних поем.
Форма
Чотиристопний хорей із перехресним римуванням. Характерний пісенний заспів-рефрен («Солов’їні далі, далі солов’їні…») надає віршу виняткової мелодійної легкості та симетрії.
Світла, прозора звукова фактура з переважанням сонорних приголосних та голосних високого регістру.
Як читати
Поетичний простір залитий білим цвітом садів, схожим на весняні сніжинки, серед яких лунає багатоголосий спів солов'їв. Картина випромінює чистоту й гармонію.
Ліричний герой переживає справжнє духовне оновлення: попри прожиті літа, його серце знову б'ється молодо й дзвінко в унісон із весняною землею.
Вірш звучить як урочиста подяка рідній Україні за дароване щастя бачити її розквіт, надихатися її солов'їними далями та прославляти її вічну красу у щирому слові.
Теми: солов'їні далі · весняне оновлення · цвітіння садів · вічна молодість серця · любов до України