Сталін
Володимир Сосюра
Твоє ім’я, як сурми срібний звук,
В борні за день завжди ти перед нами.
Тебе до зір знесли мільйони рук,
Щоб ти сіяв, як прапор, над віками.
Ти нас ведеш, як вів колись давно
До перемог, скоривши час і далі.
Коли серця мільйонів злить в одно —
Твоє це серце буде, рідний Сталін!
Шумлять міста, і сонце знов і знов
Встає для нас за даллю голубою.
Тобі вітчизна шле свою любов,
Як кожне серце, сповнене тобою.
Цвіте мій край, як пісня у боях.
У світлі зір і у гаїв безжурі.
Це ти зробив — це партія твоя,
Це — кожний з нас, народжений для бурі.
Не марно, ні, боями край гримів —
Минули дні і злиднів і негоди.
У гуркоті заводів і ланів
Прийми цей спів щасливого народу.
Прийми його у сонячний цей час,
Щоб він гримів про тебе яснодзвонно.
Ти світиш нам, ведеш в майбутнє нас,
Віків маяк і слава міліонів.
1937 р
Про вірш
Взірець радянської оди культу особи, де пафосна риторика про вождя виступає вимушеним щитом для виживання поета в умовах тоталітарного тиску.
Історія
Створений у найкривавіший рік «Великого терору» (1937), вірш був типовим для тогочасної радянської літератури ритуальним жестом лояльності. Переживши цькування, виключення зі Спілки письменників і постійний страх розстрілу, Сосюра мусив сплачувати данину сталінській пропаганді.
Подібні панегірики писали практично всі радянські поети тієї доби, намагаючись захистити себе та рідних від репресій, що водночас було особистою трагедією щирого лірика, змушеного підпорядковувати музу командно-адміністративному замовленню.
Форма
Написаний урочистим п'ятистопним ямбом із перехресним римуванням.
Інтонаційно насичений риторичними окликами, канонічними метафорами епохи соцреалізму («сурми срібний звук», «прапор над віками», «маяк віків») та гіперболізованими порівняннями.
Як читати
Текст розгортає сакралізований міф про вождя, чиє ім'я обожнюється і зливається із серцями мільйонів трудящих. Образ Сталіна позбавлений людських рис — це монументальний символ-маяк, що веде народ через бої до утопічного майбутнього.
Показовим є поєднання образу вождя з природними та індустріальними реаліями («гуркоті заводів і ланів», «гаїв безжурі»), де щастя і процвітання краю приписуються винятково керівній волі правителя й партії.
Для сучасного літературознавчого аналізу цей твір є важливим документом доби, що демонструє масштаби ідеологічної деформації творчості митця під загрозою фізичного винищення.
Теми: культ особи · радянська пропаганда · соцреалістична ода · тоталітарна епоха · трагедія митця