Сині трави
Володимир Сосюра
Сині трави, даль кармінна.
Ріки в тумані.
В сяйві мрійному долини
І огні, огні.
Там мій дім і та шипшина,
що колись я рвав.
Кароока та дівчина,
що любив — не взяв.
Там над гаєм, там на краєм
неба вдалині
рідних птиць веселі зграї
і зірниць огні.
Там за гаєм, за рікою
голубе вікно.
Там стояли під вербою
ми колись давно.
Плачуть струни на гітарі
срібні, голосні.
Я зміняв на сині — карі,
я забув ті дні.
Тільки сниться даль кармінна
в синім шумі трав,
кароока та дівчина,
що любив — не взяв.
Про вірш
Романсовий шедевр неоромантичної лірики: сумна мелодія кохання під срібні струни гітари, де кармінна даль і сині трави нагадують про карооку дівчину з далеких літ.
Історія
Один із найпопулярніших романсових віршів раннього Сосюри доби непу та розквіту Харкова як літературної столиці України.
Твір миттєво став народною піснею, поширюючись у рукописних зошитах молоді завдяки неймовірній музикальності та щемливій щирості почуття.
Форма
Написано чотиристопним хореєм з перехресним чергуванням жіночих і чоловічих рим. Ритм танцювально-елегійний, притаманний класичному романсу.
Яскрава кольористика («сині трави», «даль кармінна», «голубе вікно», «карі очі») створює живописний імпресіоністичний простір.
Як читати
Сюжет розгортається довкола фатального життєвого вибору ліричного героя: захопившись іншими почуттями («зміняв на сині — карі»), він назавжди зберіг у глибині душі тугу за тією, яку «любив — не взяв».
Плач срібних струн гітари стає голосом каяття за втраченим справжнім щастям, а образ голубого вікна за рікою перетворюється на символ недосяжного раю нездійсненої юності.
Теми: пісенний романс · кароока дівчина · втрачене кохання · срібні струни гітари · сині трави і кармінна даль