Я знаю силу слова…
Володимир Сосюра
Я знаю силу слова —
воно гостріш штика
і швидше навіть кулі,
не тільки літака.
Воно проміння швидше,
в нім — думка й почуття.
Воно іде в народи
для вічного життя.
Коли це слово — зброя,
як день, що не схолов,
коли живуть у ньому
ненависть і любов.
Воно влуча як куля,
ця зброя золота,
коли у нім ненависть
з любові вироста.
Воно над зорі лине,
а в нім живуть як спів
любов до Батьківщини
і лють до ворогів.
О зброє щастя, слово,
я жить з тобою звик!
Ти — квітка у любові,
в ненависті ти — штик.
1960-1961
Про вірш
Програмна поетична декларація про непереможну міць художнього слова як зброї боротьби, світла любові та знаряддя народної правди.
Історія
Написаний на межі 1960–1961 років, вірш став своєрідним поетичним маніфестом пізнього Володимира Сосюри.
Поет, який усе життя зазнавав цензурного тиску й звинувачень за власні поетичні рядки, знову осмислює священну природу слова, що переживає епохи й диктатури.
Форма
Чотиристопний і тристопний ямб із перехресним римуванням. Ритміка карбувальна, афористична, наближена до трибунного мовлення.
Використання виразних градацій і антитез: «гостріш штика», «швидше кулі», «квітка в любові — в ненависті штик».
Як читати
Сосюра наділяє слово фізичною й надприродною енергією: воно швидше за літак і проміння, здатне проникати в глибини людського серця й піднімати мільйони людей на боротьбу.
Автор підкреслює діалектичну природу поетичного дару: слово може бути ніжною квіткою в просторі любові та нещадним багнетом у боротьбі зі злом і несправедливістю.
Митець стверджує нерозривний зв'язок поезії з народом: лише те слово має справжню силу, яке народилося з болю й надій людей праці та служить їхній свободі й щастю.
Теми: міць поетичного слова · поетичне покликання · слово як зброя · квітка і штик · служіння правді