Чи гадюка, а чи вуж?
Воронько Платон
Біг Івасик на ставок
І згубив новий пасок.
Він звисає з крутизни,
І здається здалини:
Чи гадюка, а чи вуж,
Перекручений, як гуж,
Підповзає до води.
Навіть страшно йти туди.
Чапу-лапу — йдуть качата
На ставочку покачатись.
Враз переднє зупинилось,
На стежину подивилось:
"Чи гадюка, а чи вуж,
Перекручений, як гуж,
Там лежить коло води?
Я боюсь іти туди".
За качатами гусята
Йшли на хвилі погасати.
Й зупинилися малі.
Щось чорніє на землі:
"Чи гадюка, а чи вуж,
Перекручений, як гуж,
Там лежить коло води?
Ми не підемо туди".
Йшли напитися цесарки
До ставка, бо дуже парко.
Зупинились, поглядають,
"Що воно таке? — питають.
Чи гадюка, а чи вуж,
Перекручений, як гуж,
Там лежить коло води?
Нам не хочеться туди".
Тут піднявся вітерець,
Здув Іванків ремінець.
Та ніхто на став не йде,
Спірка в лузі аж гуде:
"То гадюка, а чи вуж,
Перекручений, мов гуж,
Там лежав коло води?"
Й ні сюди, ані туди.
Про вірш
Динамічний вірш-оповідка з кумулятивною композицією про всеохопний переляк свійських птахів перед загубленим дитячим пояском, що викриває ілюзорність страху перед невідомим.
Історія
Поезія належить до золотого фонду української сюжетної дитячої лірики, розкриваючи улюблені Вороньком мотиви сільського літнього дозвілля біля водойми та спостережень за поведінкою пташиного подвір'я.
Твір спирається на глибинні традиції української народної казки кумулятивного типу (на зразок «Ріпки» чи «Кози-дерези»), де багаторазовий повтор рефрену залучає юного читача до колективної гри.
Форма
Метрична основа — чотиристопний хорей із суміжним парним римуванням та стійким чотирирядковим рефреном-тривожником, що циклічно повторюється різними персонажами.
Ритм надзвичайно експресивний і багатющий на звуконаслідування («чапу-лапу», «покачатись — погасати»), а також звукову гру з шиплячими й дзижчачими приголосними («гуж», «вуж», «гуде»).
Як читати
Художній простір розгортається від випадкової побутової деталі — загубленого хлопчиком паска — до масштабного гротескного переполоху всього пташника (качата, гусята, цесарки), де пасок перетворюється на грізну гадюку завдяки силі колективного навіювання.
Твір містить виразний філософсько-психологічний підтекст про природу страху: навіть коли легкий вітерець зносить ремінець і розкриває безпідставність паніки, збуджена юрба («спірка в лузі аж гуде») продовжує за інерцією боятися порожнього місця, що дає дотепний урок критичного мислення.
Теми: кумулятивна оповідка · дитячий гумор · подолання страху · пташине подвір'я · ігрова поезія