Воронько Платон
Про автора
Платон Воронько (1913–1988) — визначний український поет-пісняр, автор класичних дитячих віршів і фронтової лірики, лауреат Шевченківської премії.
Народився у селі Чернеччина на Сумщині в родині коваля. Закінчив Літературний інститут імені Горького в Москві. Учасник радянсько-фінської та Другої світової воєн, був командиром підривного взводу в партизанському з'єднанні Сидора Ковпака під час легендарного Карпатського рейду, де отримав важке поранення.
Його фронтові поезії дихали суворою солдатською правдою, а післявоєнна лірика сповнилася життєрадісних, пісенних інтонацій («Я той, що греблі рвав», збірки «Весняний грім», «Нелинь»). Особливу народну любов завоювали його вірші й казки для дітей («Падав сніг на поріг», «Казка про Чугайстра»), на яких виросли покоління юних українців.
Воронько володів секретом надзвичайно мелодійного, прозорого вірша, що легко запам'ятовується з першого рядка. Залишив по собі багату поетичну спадщину, що зберігає тепло рідного дому та незламність українського характеру.
Теми: партизанський рейд · дитяча класика · пісенність слова · карпатські мотиви · любов до Вітчизни
- А сонце ще стояло проти скелі...
- Багряна ніч...
- В твоїх устах печальна складка...
- В тилу партизанськім, на бідній Волині...
- Винесла відерце за ворота...
- Війною стрів мене цей Світ...
- Вільні чайки — супутниці милі...
- Грими, грими, весняний громе...
- Гроза п'яніла в бешкеті шаленім...
- Гроза раптова...
- Гроза шматує блискавками ніч...
- Гіркий полин сивіє в межах...
- День осінній згорів і погас...
- Для всіх відкритий мій тривожний світ...
- До всього звик я...
- Дорога на Київ у грунті й підґрунті...
- Досвітній шепіт ночі — таїна...
- З вокзалу в станцію метро ...
- За літо стомлена мілесенька ріка...
- Залізна казка
- Зелена рибальська оселя...
- Каша, аби не наша
- Квіти люблять бджіл...
- Ким ти зріс — чи явором, чи буком...
- Коваль Микита
- Коли б мене більше на світі було
- Кіт в чоботях
- Липка
- Люблю поезію
- Люблю я ліс
- Мені колись бабуся говорила...
- Мені приснилась та білява...
- На вулиці стоять гарматногруді танки...
- На золотом гаптованій галявці...
- На кораблику
- На перевал ми вилізли помалу...
- На цвинтарі забутого села...
- Неначе пас на паровій машині...
- Ніч шептала перешерхлими губами...
- Нічого від початку не почнеш...
- Осениця
- Осінній день бухикав хрипко...
- Пасуться коні в зоряному лузі...
- Перон щербатий, наче берег річки...
- По житньому полі...
- Покололись роки на дрібні черепки...
- Полісся...
- Помагай
- Поснули під ковдрою ночі...
- Почув я півня в нас на Бессарабці...
- Припорошені інеєм щоки...
- Рання осінь малює пейзажі, та як ще...
- Регочуть трави — злива йде...
- Розвідник
- Смачна корзина
- Смереки сині...
- Солодка вода
- Сплесне галуззям над собою...
- Стояло літнє місячне безвітря...
- У дятла струсу мозку не буває...
- У кохання є свої права...
- Цє вже ніч...
- Чи гадюка, а чи вуж?
- Чого ти так давно мовчиш...
- Чолом тобі, стара природо-нене...
- Чорні крила птаха на снігу...
- Школа батьків
- Я не шукав кохання...
- Я підтоптався...
- Я той, що греблі рвав
- Явись, праправнуче, мені...
- — В мене весняні промені...