Кролик сплів нову корзину
З соковитої лозини,
З золотої шелюги,
З молодої сісняги.
— Ось куплю я капустину,
Покладу в нову корзину,
Понесу мерщій до хати,
Буду діток годувати —
Дітки з’їли капустину,
Швидко схрумкали корзину,
Кажуть:
— Тату, принеси
Ще корзину із лози.
Хай в корзині буде пусто,
Ми з’їмо і без капусти.
Весела казкова мініатюра з парадоксальним фіналом про батька-кролика та його невгамовних малят, у чиєму меню плетена лозяна корзина виявилася привабливішою за саму капусту.
У творчості Платона Воронька для дошкільнят та молодших школярів особливе місце посідають анімалістичні вірші-казки, що сполучають народну зооморфну традицію із живою мовною грою.
Твір демонструє глибоке знання поетом народного ремісництва й поліської флори (шелюга, лоза, сісняга), органічно перенесених у затишний простір казкової звіриної родини.
Твір укладено чотиристопним хореєм із динамічним парним римуванням, що надає оповіді стрімкого пісенно-розмовного темпу.
Звукопис насичений дзвінкими й шиплячими приголосними («схрумкали», «соковитої», «сісняги»), які фонетично імітують апетитний хрускіт та невимушену метушню кроленят.
Поезія будується на колоритному переліку традиційних видів верболозу (лозина, шелюга, сісняга), які для кроликів є не просто будівельним матеріалом, а найсоковитішими ласощами, що народжує несподівану гастрономічну метафору.
Кульмінація тримається на комічному ошуканні читацького очікування: діти-кроленята не лише миттєво з'їдають принесену капусту, а й розправляються із самою корзиною, просячи батька не витрачатися на начинку заради «смачної тари».
Теми: вірш-казка · анімалістичний гумор · дитяча поезія · родина і турбота · народне мовлення