Залізна казка
Воронько Платон
У старого коваля,
Коваля Миколи,
Із заліза вся земля
В кузні і довкола.
Знав таке слівце коваль,
Що скіпки й полова
Оберталися у сталь
Від отого слова.
З тої сталі міг скувать
Наш коваль Микола
Косу — в луг на сіножать,
Серп — в жнива на поле.
До сідельця стремено,
Чересло до плуга
З лезом гострим, щоб воно
Грунт зрізало стругом.
Слава йшла на цілий край:
Не коваль, а чудо!..
Суне з військом цар Карай,
Сіє смерть повсюди.
День і ніч кує коваль
Зброю оборонцям.
Сяють шабля і пищаль,
Наче литі з сонця.
Засмутився рідний край,
Витоптане поле.
І приїхав цар Карай
В кузню до Миколи.
І загримав царський бас:
— Слухай-но, ковалю,
Мусиш виконать наказ!
А як ні — на палю!
Чутка по землі снує,—
Цар надувся грізно,—
Все, що скрізь на світі є,
Робиш ти залізним.
Уклонився наш коваль:
— Хист на це я маю.
— Перекуй у чисту сталь
Військо все до краю.
Так я легко звоювать
Всі країни зможу,
Бо мою сталеву рать
Й чорт не переможе.
Будь-якому докажу
Хану, королеві,
Що я цілий світ держу
В кулаці сталевім.
— Рад зробити вам добро,
Владарю наш грізний.—
Взяв кліщами за ребро —
В горно… Цар залізний.
Він іде, увесь дзвенить,
Шия, лоб — із бляхи,
І мундир, як дзвін, висить
З кованої плахи.
Днів за три усі полки —
З криці, вже готові.
У солдатів кулаки,
Мов кувадли-молотки,
Ноги стопудові.
Розтяглись полки у пруг,
Точно за уставом,
І прямують через луг
Над болотним ставом.
Цар з полками вгруз у твань,
Лиш голів капуста
Сталлю блиска, де не глянь,
В трясовині густо.
На горбі стоїть коваль,
Руки потирає:
— Ну й важезна вийшла сталь
З лютого Карая!
Цілі поклади були
Сталі та заліза.
Підігнав коваль воли,
Сам в болото лізе.
Витяга царя з боліт,
Всі полки помалу.
Вистачить на десять літ
Майстрові металу.
І велика благодать
У краю настала —
Перекута царська рать
На серпи й орала.
Про вірш
Віршована казка про народну мудрість, силу мирної праці коваля та безславний крах войовничого загарбника, втілена у динамічному протистоянні творчого ремесла й бездумної мілітарної гордині.
Історія
Твір створено в річищі активного освоєння Платоном Вороньком казкового жанру для дітей у повоєнне десятиліття, коли автор поєднував фольклорний епос із актуальною рефлексією над темами війни, захисту рідного краю та звитяги. Образ чарівного коваля Миколи спирається на глибинний пласт українських міфопоетичних переказів про ковалів-велетнів і змієборців, водночас акумулюючи реалії відбудови та вихваляння праці.
Фронтовий і партизанський досвід самого Воронька (зокрема рейди в ковпаківському з'єднанні) відлунює в сюжеті через мотив неминучої поразки пихатого іноземного агресора — царя Карая, чия механічна, знеособлена мілітарна сила виявляється безпорадною перед природними перешкодами рідної землі та винахідливістю народних майстрів.
Форма
Поезія написана правильним чотиристопним хореєм із пірихіями, що надає оповіді бадьорого, чіткого і наближеного до народнопісенного й баладного ритмування. Римування переважно перехресне (абаб) із чергуванням чоловічих і жіночих клаузул, подекуди збагачене внутрішніми суміжними римами («кулаки — кувадли-молотки»).
Звукова організація насичена алітераціями сонорних [р], [л] та вибухових [к], [д], [т], які майстерно імітують металевий передзвін, удари молота по ковадлу («криця», «кувадли-молотки», «дзвенить», «бляхи», «плахи») та важку механічну ходу закутої в залізо раті.
Як читати
Художній простір казки ґрунтується на виразному етичному та онтологічному дуалізмі: з одного боку постає творче, життєствердне ковальство Миколи, орієнтоване на хліборобські потреби (коса, серп, чересло до плуга), а з іншого — руйнівні експансіоністські амбіції царя Карая. Метаморфоза заліза з інструмента родючості на засіб тотальної дегуманізації та війни слугує ключовим конфліктом твору.
Іронічна розв'язка набуває притчевого значення: перекувавши ворожу рать на монолітну «крицю», коваль буквально матеріалізує бажання загарбника стати непереможним і 'сталевим'. Проте надмірна штучна вага перетворюється на фатальну пастку, коли неповоротке військо грузне в болотній драговині рідного краю, доводячи безсилля тиранії перед законами природи й моралі.
Теми: дитяча лірика · казковий епос · праця і ремесло · захист рідної землі · осуд війни й загарбництва