Явись, праправнуче, мені
Аж із далекого далека.
Скажи, яка сьогодні спека
У приазовській стороні,
Де йде полив і ночі й дні;
Або про те, як на Хрещатик
Зійшлися люди звідусіль
Обжинки вславить. На початок
Дівча вручає хліб і сіль
Трудівникам космічних піль.
Або мовчи, не говори,
Лише прийди. Хай я побачу
Крізь тебе землю, плідну, зрячу,
Від сонця — не від бомб — гарячу
Тії грядущої пори.
Утопічно-футуристичне послання в майбутнє, сповнене пристрасної надії на мирну, вільну від воєн працю та космічні звершення нащадків.
Поезія постала в епоху хрущовської «відлиги» та розпалу космічної ери 1960-х років, коли перший політ людини в космос і стрімкий науково-технічний поступ породили суспільний оптимізм і мрії про перетворення природи (масштабні зрошувальні системи в степовій Україні, Приазов'ї).
Водночас для покоління Воронька, яке щойно пройшло через страхіття найкривавішої війни, найвищою цінністю майбутнього залишався гарантований мир. Захоплення космічними обріями в поета тісно зрощене з пересторогою проти нової термоядерної загрози.
Вірш становить 15-рядкову суцільну строфічну композицію, написану гнучким чотиристопним ямбом. Ритм характеризується динамічністю, швидким темпом монологу, що нагадує схвильоване заклинання чи візіонерське звернення.
Схема римування оригінальна: поєднує потрійні суголосся та чергування чоловічих і жіночих рим (мені — далека — спека — стороні — дні; Хрещатик — звідусіль — початок — сіль — піль тощо). Таке щільне римування концентрує думку навколо стрижневих смислових точок.
Поет вдається до прийому уявного діалогу крізь часові пласти: звернення до далекого нащадка («праправнуче») є спробою зазирнути у прийдешнє крізь призму власних тривог і сподівань. Поєднання архаїчно-хліборобського ритуалу обжинок, хліба-солі на Хрещатику з образом «трудівників космічних піль» органічно поєднує національну традицію з науковою фантастикою доби підкорення космосу.
Кульмінацією вірша є гуманістична молитва за мир: автор благає побачити землю «від сонця — не від бомб — гарячу». Тут оголюється найглибший нерв фронтовика, для якого найвища краса цивілізації полягає у відсутності воєнного вогню та у плідному торжестві мирного хліборобства.
Теми: послання в майбутнє · мир і загроза війни · космічна ера · праця і хліборобство · філософія наступності поколінь