Невичерпальність
Євген Маланюк
Тяжким хрестом лежать шляхи,
Ясні в ночах, вони сліпі вдень:
Рамено — з заходу на схід,
Рамено — з півночі на південь.
І так розп’ята — віки,-
Вогонь буття не загасила.
Невичерпаний дух який!
Яка непереможна сила!
Гноблять, калічать, труять рід,
Ворожать, напускають чари,-
Здається, знищено вже й слід,
Лиш потурнаки й яничари.
І ось — Стефаник і Куліш,
Ось — Коцюбинський, Леся — квіти
Степів страждальної землі,
Народу самостійні діти!
А то підземно загуде
Вулканом націй ціла раса,
І даром божеським гряде
Нам Прометеїв дух Тараса.
повні тексти з української літератури
Про вірш
Гімн невичерпній життєвій силі та незнищенному духу України, розіп'ятої на геополітичному хресті між Заходом, Сходом, Північчю та Півднем.
Історія
Написаний у період роздумів про тисячолітню стійкість українського етносу перед нескінченними хвилями загарбників.
Твір публікувався в часописах української еміграції та увійшов до збірки 'Земля й залізо', ставши однією з найчастіше цитованих історіософських поезій автора.
Форма
Чотиристопний хорей із перехресним римуванням, карбувальний крок якого підкреслює непохитну впевненість і духовну монументальність.
Окличні риторичні фігури ('Невичерпаний дух який! Яка непереможна сила!') надають твору гімнічного піднесення.
Як читати
Географічне положення України осмислюється як вселенське розп'яття на перехресті цивілізаційних доріг: рамено з заходу на схід і з півночі на південь.
Незважаючи на століття гноблення, каліцтва, отруєнь і намагань стерти саме ім'я нації, священний вогонь буття залишається незгасним.
Поет проголошує невичерпність генетичного коду народу: з попелу й могил неодмінно постане нова велична держава вільного духу.
Теми: невичерпність нації · розіп'ята земля · хрест історії · непереможна сила · віра у відродження