Стилет чи стилос?..
Євген Маланюк
Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.
Там дивний ліс зітхає ароматом
І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць,
Співа трава, ніким ще не зім’ята,
І вабить сном солодких таємниць,
Там зачарують гіпнотичні кобри
Під пестощі золототілих дів…
А тут – жаха набряклий вітром обрій:
Привабить, зрадить, і віддасть воді.
Та тільки тут веселий галас бою —
Розгоном бур і божевіллям хвиль.
Безмежжя! Зачарований тобою,
Пливу в тебе! В твій п’яний синій хміль!
30.08.1924
Про вірш
Програмний маніфест роздвоєності митця між мілітарним обов'язком збройної боротьби за державу та покликанням творити чисту вічну красу.
Історія
Центральний вірш першої однойменної збірки поета 'Стилет і стилос' (Подєбради, 1925), що визначила ідеологічне й естетичне кредо 'празької школи'.
Написаний офіцером Армії УНР, який після поразки на полі бою мусив замінити бойову зброю на перо письменника в умовах політичної еміграції.
Форма
Чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих рим (абаб), із характерними питальними інтонаціями та драматичними антитезами.
Ритм передає коливання чаш терезів, балансуючи між ніжним звукописом природи й металевим дзвінком бойового строю.
Як читати
Антитеза стилета (кинджала воїна, символу боротьби й політики) і стилоса (античного різця для письма, символу мистецтва і споглядання) уособлює драму цілого покоління.
З одного боку — вабливий чарівний ліс краси, музика лірики й безтурботне споглядання, з іншого — залізний поклик нації, що спливає кров'ю й вимагає повної офіри.
Маланюк синтезує обидва первні: справжня українська поезія має стати стилетом у формі стилоса — карбованим словом-зброєю, що гартує волю до свободи.
Теми: стилет і стилос · місія поета · мистецтво і обов'язок · трагічний вибір · празька школа · гартування духу