Артистка
Анатолій Дімаров
І
Печерський ринок. Уже майже порожній. Повертаюся од яток з повного сумкою. Назустріч бабуля ледь дибає. Замерзло нещасне, втомилося. Очі сльозяться, носом підшморгує. На плечі — отакенна в'язка цибулі.
— Голубчику, беріть ось цибульку! Руки-ноги не держать! Оддам задарма.
— Давненько торгуєте?
— Та з самого ранку... Купуйте, не пожалієте. Цибулька як перемита... Руки-ноги не держать...
Стислося серце, купив. Хоч наперед знав, що жінка лаятиметься. Три отакенні вінки вдома висять.
— То, може, й часничок заберете? — ледь не ридає стара.— Руки-ноги не держать...
Підійшла якраз якась жіночка. Уже вдвох із старою вмовили часник той купити.
— Дай же вам, Боже, здоровлячка! Вік за вас Бога молитиму!
II
Згадав, що масла ще треба купити.
Купив, повертаюся: бабуля знайома. Нещасне, згорблене, і отакенний разок цибулі через плече.
— Мужчина, купіть цибулю!.. Руки-ноги не держать...
— Ну, бабцю, ви ж і артистка! Вам тільки в драмтеатр та на сцену!
Впізнала, очі молодо зблиснули:
— А вас не обманиш — не продаси!
Про вірш
Іскрометний побутовий міні-етюд про вуличну торговку на київському ринку, що з тонким гумором і життєлюбством розкриває артистизм українського народного характеру. Твір сповнений доброзичливої іронії, колориту міського життя та захоплення природною вітальністю простої людини.
Історія
У пізній період творчості Анатолій Дімаров створив низку блискучих гумористичних та сатиричних мініатюр, міських спостережень, приповідок та нарисів (зокрема, що увійшли до його публіцистичних та мемуарних книг і збірок 'Сільські історії', 'Прожити й розповісти'). У 1990-ті роки Печерський ринок у Києві став одним із колоритних осередків стихійної торгівлі та виживання людей літнього віку в часи соціально-економічних криз незалежної України.
Письменник, який володів феноменальним слухом до живої народної мови, неодноразово фіксував такі миттєві вуличні сцени. Замість похмурої соціальної трагедії бідності, авторська оптика Дімарова вихоплює в цих подіях невмирущу українську сміхову культуру, винахідливість та психологічну гру, властиву торговому фольклору.
Форма
Жанрово це гумористичний образок або урбаністичний міні-етюд, структурований за принципом диптиха (розділи I та II). Композиція компактна, динамічна й завершується класичним новелістичним пуантом — дотепною фінальною реплікою-самовикриттям персонажа.
Оповідь ведеться від першої особи (письменника-оповідача), що надає текстові невимушеного автобіографічного характеру. Діалоги вирізняються разючою автентичністю інтонацій: благальне замовляння старої ('Руки-ноги не держать!', 'як перемита') раптово контрастує з миттєвим перевтіленням і молодим блиском очей, відбиваючи багатство мовної стихії Києва кінця XX століття.
Як читати
Образ бабусі-торговки втілює амбівалентну маску народного трикстера. З одного боку, перед читачем постає типовий образ нещасної літньої трудівниці, згорбленої під важкою в'язкою цибулі, що викликає співчуття й автоматичне бажання допомогти. З іншого боку, цей жалісливий образ виявляється ретельно продуманою 'драматичною роллю', де благання, сльози та посилання на Бога слугують дієвим інструментом маркетингу на стихійному ринку.
Оповідач, який двічі стає жертвою цієї майстерної гри (купуючи непотрібні в'язки цибулі та часнику наперекір домашнім докорам дружини), не гнівається і не засуджує шахрайку. Його реакція — щире захоплення акторським талантом старої ('Вам тільки в драмтеатр та на сцену!'). Твір утверджує карнавальну природу народного побуту, де навіть важка праця й потреба вижити обертаються на лицедійство, в якому покупець і продавець охоче грають за неписаними правилами ринку.
У філософському вимірі фраза 'А вас не обманиш — не продаси!' звучить як квінтесенція життєвої філософії виживання, де лукавство не є підлістю чи злом, а постає життєдайною іскрою гумору, самоіронії та незламності духу простої людини в скрутних обставинах.
Теми: міський побут · народний гумор · артистизм характерів · життєва мудрість і вітальність · ринковий колорит · психологія виживання