Два літри

Анатолій Дімаров

Уривок із повісті "На коні й під конем"

Сталося це в першому класі, в другій половині навчального року.

Учителька задала нам додому отаку задачку: "Господиня надоїла від корови 16 літрів молока, а від кози — 2 літри. Скільки всього літрів молока вона надоїла?"

Списуючи з дошки задачку, я навіть не підозрював, скільки клопоту завдасть вона мені.

Прийшовши додому, я сів за стіл, розкрив зошит і почав рішати задачку.

Уявив собі корову: велику, червоної масті, з спокійними очима, з довгими рогами — точнісінько таку, як у Миколи.

Коза ж була в Соньки — шкідлива та розбишакувата, як і її маленька господарка.

Не любив я кози!

— Отже, так, — почав я рахувати, схилившись над зошитом. — Корова — велика, коза — маленька. Від корови Миколина мати надоює 16 літрів молока, а від кози Соньчина мати надоює 2 літри... Хм...

Послужлива уява поставила поруч Миколину корову і Соньчину козу.

"Для молока з-під корови треба он яке відрище, а для кози й маленьке горнятко завелике буде..."

І я виразно бачу два літри: один для молока з-під корови, другий — для молока з-під кози. І звичайно ж, той літр, що для корови, набагато більший, ніж той, що для кози!

Як же їх тепер додавати, горенько моє!..

Я аж упрів, намагаючись злити оте молоко. Зливалося воно то легко, але скільки всього буде літрів — от задача! І якими літрами його треба міряти — коров'ячими чи козячими?

Біда мені з цим молоком!..

Під кінець у мене зовсім уже замакітрилося в голові. Мелькали великі корови й малі кози, валилися на мою бідну голову то одні, то другі літри, і щедро лилось молоко, яке конче треба було виміряти, бодай воно скисло!

Зневірившись, я взяв зошит і почимчикував до Ванька. Ванько мусив-таки вирахувати, адже він уже мав колись мороку з отакою задачкою. Там розповідалося, що один господар мав три барани і чотири кози. "То скільки ж всього було голів?" — запитувалося під кінець.

Ванько, що саме стояв біля дошки, недовго думав. Взяв шмат крейди, звівся навшпиньки і вивів на дошці: 3 барани додати 4 кози — буде 1 голова.

— Як одна? — здивувалася вчителька. — Ану порахуй: три додати чотири, то скільки буде?

Наморщивши лоба, Ванько почав рахувати на пальцях.

Анатолій Дімаров — Дзвони Анатолій Дімаров — Пастка Анатолій Дімаров — "Банани" Ще 118 творів → Біографія Анатолія Дімарова

— Буде сім.

— От бачиш!.. То скільки буде всього голів, коли до трьох баранів додати чотирьох кіз?

— Один голова!

Як не билася з ним учителька, вона так і не могла втовкмачити, що худобу можна рахувати на голови. Ванько знав лише одного голову — сільради і не хотів поступатися цим, хоч у ступі товчи.

Повертаючи зі мною додому, він все бубонів:

— Хіба ж у баранів голови бувають?.. То тільки в нашому селі є голова — дядько Никифор... І який дурень триматиме у себе аж три барани, та ще до них чотири кози додаватиме? — хазяйновито запитував він. — Двох баранів і чотирьох кіз треба продати, а натомість купити овець. Отоді вже й зводити їх докупи...

Тож я й пішов до Ванька як до людини, що вже мала справу з отакими химерними задачками.

Ванько довго зітхав та шморгав носом над зошитом. Врешті підвів голову і запитав:

— А знаєш, чого в кози молоко холодне?

— Чого?

— Бо в неї хвіст задертий. Вітер туди дує і молоко студить.

Я погодився, але від того вирішення нашої задачки не просунулося вперед.

— Треба до Соньки йти, — сказав згодом Ванько. — Вона, мабуть, знає: у неї ж коза є.

— Пхі, я вже давно вирішила! — сказала нам Сонька.

— Ану, покажи!

Сонька розгорнула зошит, і ми побачили: 16 літрів + 2 літри = 18 літрів.

— Тю, дурна, так їх же так не можна додавати!

— А то чому?

— Бо в кози ж літри менші. Коза ж менша від корови, то й літри менші!

Сонька подумала-подумала, почмихала-почмихала, а таки мусила погодитися з нами.

І вже втрьох билися ми над проклятущою задачкою.

— Знаєте що, — сказав очманілий Ванько, — давайте спіймаємо козу, подоїмо її та подивимось, скільки ж буде того молока.

Сказано — зроблено. Сонька взяла невелике горнятко, а я і Ванько метнулися до кози. Ми таки подоїли б козу, бо уже встигли схопити її за роги, а Сонька вчепилася в дійки, коли б не тітка Одарка, яка мала звичку появлятися саме тоді, коли її найменше ждуть.

— А що ото ви, песиголовці, затіяли?! — закричала вона, хапаючи лозину. — А нащо ото над твариною ізнущаєтесь?! Чи вам нікуди руки прикласти, щоб вони вам повсихали?!

Так і не вирішили ми задачки про корову та козу. І довго ще вчителька не могла нас переконати, що літр молока з-під корови аніскільки не більший від літра молока з-під кози.

Про вірш

Гумористично-автобіографічне оповідання викриває прірву між формальною шкільною дидактикою та живою, наївно-конкретною дитячою уявою. Твір сповнений теплої авторської самоіронії та глибокої психологічної спостережливості над народженням дитячого світогляду.

Історія

Оповідання входить до відомої автобіографічної повісті Анатолія Дімарова «На коні й під конем» (1979), у якій митець із проникливим ліризмом і м'яким гумором відтворив власне дитинство 1920–1930-х років, проведене на Полтавщині.

Реалії дитячих років письменника були затьмарені драматичними суспільними катаклізмами (розкуркулення батька — заможного хлібороба Андроніка Гарасюти, зміна прізвища заради порятунку сім'ї), проте в циклі спогадів про школу Дімаров свідомо фокусується на світлих, безпосередніх моментах формування особистості, де дитяча свідомість намагається узгодити закони щоденного сільського побуту зі штучними абстракціями навчальних програм.

Форма

Твір побудовано як ретроспективну оповідь від першої особи (дорослий наратор осмислює внутрішні переживання себе семирічного). Композиція спирається на внутрішній монолог-роздум, де логічне завдання трансформується у яскраву психодраму.

Ритмомелодика прози невимушена, стилізована під живу розмовну інтонацію з елементами народної фразеології та дитячого наївного силогізму.

Як читати

Центральний комічний конфлікт виникає внаслідок зіткнення абстрактно-математичної одиниці виміру (літра як константи) із предметно-образним селянським мисленням дитини, для якої міра невіддільна від її носія. Маленький герой мислить не сухими цифрами, а конкретними плотяними образами: статечною коровою Миколи та непосидючою козою Соньки. Відтак «коров'ячий літр» у його сприйнятті онтологічно не може дорівнювати «козячому літру».

У цьому кумедному протистоянні прочитується глибша гносеологічна проблема: насильницька уніфікація живого буття радянською або академічною шкільною системою, яка ігнорує суб'єктивний досвід і цілісність природного світосприйняття дитини.

Теми: дитяча психологія · шкільні роки · комізм наївного мислення · автобіографічна проза · досвід дорослішання

Усі поети