Перевтілення
Анатолій Дімаров
І
— Ти вже йдеш?
— Іду, котику, йду. Не нудьгуй, я незабаром вернуся.
Дружина, напомаджена, наманікюрена, цмокнула його в щоку
і зацокотіла донизу по сходинах. А він, як був у трусах (зібрався ж спати), все ще стояв у дверях, проводжаючи її поглядом.
І раптом з-під ніг:
— Ня-ав!
Підскочив — ударився тім'ям в одвірок. Глянув донизу.
Киця! Біла як сніг, ще й очі блакитні. Тернулась об ноги, господаркою пішла до кімнати.
— Тпрусь! — кинувся вслід.
І ледь не зомлів: блакитноока красуня, гола-голісінька, стояла посеред кімнати і, всміхаючись, розкривала навстріч жагучі обійми.
"Господи, хоча б дружина затрималася!" — зблиснула думка, коли падав із нею (тіло до тіла) в розстелене ліжко.
II
А дружина, вийшовши з дому, одразу ж перевтілилась у кішку. Видерлася на дах дев'ятиповерхового будинку, усілась якраз над тим місцем, де стояло їхнє ліжко і на якому мав зараз спати її чоловік.
Граціозно сиділа, вдаючи, що не помічає котів, які ходили довкруж, волаючи пісню закоханих.
І від пісні тієї матюкалися сонні сусіди й валували оскаженіло собаки.
Про вірш
Іронічна сатирично-еротична новела-мініатюра з елементами міського магічного реалізму про природу подружньої зради та парадоксальну дуальність жіночої й чоловічої натури. Твір у гротескно-саркастичному ключі викриває еротичне лицемірство, приховані сексуальні фантазії та карнавальну плинність буденного урбаністичного існування.
Історія
Анатолій Дімаров на пізньому етапі своєї творчості (кінець 1980-х — 1990-ті роки) рішуче розширив жанрово-стилістичну палітру власної прози, вивільнившись від радянських цензурних рамок та пуританських нормативів соцреалізму. Після написання фундаментальних епічних творів про трагедію українського села письменник створив цілу низку сміливих, сатирично-еротичних міських історій, бурлескних мініатюр та химерних гротесків, зібраних у книгах оповідань пізнього періоду.
Звернення митця до урбаністичного анекдоту та мотивів зооморфного перевтілення в дев'ятиповерховому просторі типового пізньорадянського чи пострадянського міста засвідчило його інтерес до деконструкції замкненого сімейного побуту. Дімаров поєднав традицію народної демонології з постмодерною релятивізацією табуйованих тілесних тем, показуючи підсвідомі тваринні імпульси під тонкою плівкою міщанської респектабельності.
Форма
Композиційно мініатюра являє собою лаконічний диптих із двох чітко розмежованих частин (I та II), збудований за класичним принципом анекдотичного парадоксу й пуанти. Контраст виникає між замкненим простором спальні типової квартири («чоловіча» перспектива першої частини) та розімкненим висотним простором даху багатоповерхівки («жіноча» зооморфна перспектива другої частини).
Оповідь вирізняється кінематографічною динамікою, стрімкою зміною планів та виразним ритмом, де короткі діалоги й раптові дії змінюються гучною слуховою та візуальною кульмінацією. Мовний лад насичений розмовною експресією («гола-голісінька», «дременув», «валували»), що підкреслює бурлескно-комічний регістр.
Як читати
Образна система твору будується на архетипі перевертництва та міфологеми жінки-кішки (кошачого демонізму), глибоко вкоріненої як в українському фольклорі (відьомське обертання на кішку), так і у світовій міфології. Оповідання демонструє психологічне розщеплення: респектабельна заміжня жінка скидає маску упорядкованого побуту, вивільняючи первинну, хаотичну сексуальну енергію («волаючи пісню закоханих»), водночас символічно контролюючи локус зради просто над головою свого чоловіка.
Чоловічий персонаж утілює комічну інфантильність та біологічну безпорадність перед раптовим фатальним спокушанням. Біла блакитноока кішка, що матеріалізується в кімнаті оголеною німфою, є водночас і проекцією його витіснених еротичних бажань, і хитромудрою маніпуляцією самої жіночої сутності, що грає з ним у паралельних просторах. Метаморфози героїв викривають умовність шлюбних табу.
Фінал твору переростає побутовий анекдот і набуває ознак тотального карнавалу: котячий шабаш на даху дев'ятиповерхівки збурює весь кондомініум, викликаючи прокльони сонних сусідів та гавкіт псів. У такий спосіб Дімаров блискуче іронізує над спробами цивілізованої людини загнати первісні інстинкти у бетонні стільники міського комфорту.
Теми: подружня зрада · іронічний гротеск · магічний реалізм · еротична мініатюра · перевтілення і маски · урбаністичний побут