Що є в тата
Анатолій Дімаров
І
Ніхто так ґрунтовно не збирається в дорогу, як моя люба дружинонька. їдемо на тиждень — на півроку пакуємось.
— Ану ж похолодає!
Це серед літа! Спека в тіні — тридцять шість.
І теплий одяг мандрує до чемоданиська — двом дядькам не підняти.
— Ти ще валянки запакуй! — стогну над чемоданом: мені ж це убоїсько перти!
— Що ти розумієш! Похолодає, тоді попотанцюєш... Цікаво, як у них там із харчами.— Під Вінницею, де полиці магазинів тріщать од їстівного.
Напакована й сумка пудова: консервів десяток, та крупа, та сухе молоко, та масла п'ять пачок... замалим сухарів не насушила.
— Цікаво, в них кури несуться? Може, хоч два десятки яєчок прихопити?
— Та несуться, несуться! — стогну у відчаї.
— А ти що їх, щупав?.. Треба до Каті подзвонити, може, в її тата і кури не водяться.
Їдемо до Катаного свекра, в якого, за висловом Каті, "і хата пахне книжками".
Набирає номер телефону. Міжміський. У Вінницю.
— Катя?.. Катю, ви мене чуєте?.. Катю, у вашого тата є яйця?.. Катю!.. Алло, де ви поділися?..
Рурка ошелешено піпікала.
А я сидів на підлозі. Гикав од сміху.
— А та чого регочеш? — Поверх окулярів — строгий погляд учительки на учня-бешкетника.
— Та ти хоч розумієш, про що та спитала?
Дружина якийсь час здивовано дивиться на мене. Потім сама починає нестримно сміятись.
— Господи, отаке зморозити!.. А все ти зі своїм стогоном! — І, пересміявшись: — Ти ж не здумай про це написати! У тебе вистачить розуму...
II
Вистачило.
Щоб про отаке та не написати!
Про вірш
Автобіографічна гумористична новела відтворює кумедну родинну сцену дорожніх зборів, де надмірна побутова передбачливість дружини призводить до несподіваного мовного конфузу в телефонній розмові. Твір пронизаний світлою самоіронією оповідача-письменника та теплою спостережливістю над подружніми звичками.
Історія
Твір належить до автобіографічного пласта малої прози Анатолія Дімарова, зокрема до його спогадів і мікроновел про спільне життя з дружиною Євдокією Несторівною. Письменник нерідко виводив себе та свою супутницю життя в ролях добродушних персонажів, демонструючи залаштунки побуту радянського та пострадянського літератора.
У цьому тексті чітко прочитуються реалії радянської доби з її тотальним товарним дефіцитом, звичкою запасатися харчами у будь-яку мандрівку («консервів десяток, та крупа, та сухе молоко») та специфікою міжміського зв'язку. Водночас згадка про вінницького свата, в якого «хата пахне книжками», засвідчує інтелігентське середовище, в якому розгортається ця життєва комічна пригода.
Форма
Композиція двочастинна з раптовим перепадом емоційних регістрів: перша частина детально фіксує наростання комічного напруження під час пакування валіз та телефонного діалогу, а коротка друга частина слугує метатекстуальним епілогом, де автор порушує обіцянку дружині мовчати.
Стилістика вирізняється динамічним діалогічним ритмом, рясним використанням гіпербол («чемоданисько — двом дядькам не підняти», «спека в тіні — тридцять шість»), експресивних зменшувально-пестливих форм та контрастним поєднанням побутового абсурду з тонкою літературною рефлексією.
Як читати
Комічний стрижень твору тримається на віртуозній грі слів та ситуації двозначності (амфіболії), спричиненій буквальним контекстом домашнього господарства. Невинне побутове запитання щодо наявності курей у телефонній трубці трансформується у сороміцький двозначний випад: «Катю, у вашого тата є яйця?..», що миттєво паралізує міжміський діалог ошелешеним «піпіканням» слухавки.
Образ дружини поєднує турботливу господарку, яка готова до будь-яких катаклізмів, і сувору наставницю («погляд учительки на учня-бешкетника»). Усвідомлення власної мовної помилки руйнує її дидактичну позицію, викликаючи очисний, нестримний регіт, що підкреслює психологічне здоров'я та гармонію подружжя.
Фінал має яскраве метапрозове забарвлення: авторська професійна пристрасть фіксувати абсурд буття бере гору над побутовими заборонами («Ти ж не здумай про це написати!» — «Вистачило. Щоб про отаке та не написати!»). Дімаров іронічно розкриває саму природу письменницької праці, де будь-який родинний курйоз стає повноцінним художнім матеріалом.
Теми: подружній побут · мовний каламбур · самоіронія письменника · дорожні збори · автобіографічний гумор