Різдвяна елегія

Б’є за вікном копитом кінь.
Туман гойдається і лине в ніч різдвяну.
Мороз синіє… І святий пеан
Гудуть осніжені соборні бані.

Гуде Різдво: лунають колядки,
В гудінні сяє вулик небозводу…
Тобі привітний рух дівочої руки,
А коням – пити свіжу, зимну воду.

Ти, як вощина, догориш, спливеш;
Лишиться спокій і холодний розум,
І будеш ти один собі без меж
Вести рахунки сльотам і морозам.

І вийдеш ти під ялинковий спів,
Ще раз поглянеш на зимові зори.
Незмінне сяйво зоряних вогнів,
Незмінне сяйво і свічок в соборі.

Про вірш

Щемлива різдвяна елегія, де гудіння соборних бань, снігові тумани та колядки пробуджують світлу печаль пам'яті й молитовне тепло серця.

Поезія створена в часи розгортання жорстокої антирелігійної кампанії в СРСР, коли закривалися й руйнувалися старовинні київські храми.

Для Марка Вороного Різдво було не просто церковним святом, а серцевиною українського національного космосу, зв'язком поколінь і символом надії.

Твір став поетичним заповітом вірності духовним витокам предків всупереч наступу бездуховного войовничого атеїзму.

Елегійний чотиристопний ямб із гнучким чергуванням римування, що створює атмосферу повільного колихання святкового дзвону.

Багатство колористики (синій мороз, осніжені соборні бані) та акустичних образів (гудіння пеану, удари копита, відгомін колядок).

Соборні бані, що гудуть святковим пеаном, постають непохитними вартовими вічності, які зберігають тепло благодаті навіть під гнітом морозного туману.

Небозвід, уподібнений до сяючого вулика, розкриває образ Всесвіту як теплої божественної оселі, де кожна зірка бринить радістю народження Спасителя.

Елегійний тон вірша втілює світлий смуток поета, який крізь земні тривоги шле привітний погляд любові тим, хто зберіг чистоту душі.

Теми: Різдво і колядки · соборні бані · зимова елегія · духовна пам'ять · світло крізь мороз