Марко Вороний

Про автора

Марко Вороний (1904–1937) — поет вишуканої неокласичної форми, перекладач і дитячий казкар, син Миколи Вороного, страчений у карельському урочищі Сандармох.

Народився в Чернігові в родині видатного поета-модерніста Миколи Вороного та Віри Вербицької, доньки автора гімну України Михайла Вербицького. Навчався на кінофакультеті Київського театрального інституту, працював на Одеській та Київській кіностудіях разом з Олександром Довженком.

Його поетична збірка «Форватер» (1932) продемонструвала прагнення до строгості неокласичного вірша, гармонії форми, духовної глибини та філософської зосередженості. Одночасно писав чудові віршовані казки й оповідання для дітей («Червоні краватки», «Будівники»). Перекладав Райнера Марію Рільке та Шарля Бодлера.

У березні 1935 року був заарештований за сфабрикованим звинуваченням у націоналізмі, відправлений до Соловецького табору особливого призначення і 3 листопада 1937 року розстріляний у Сандармосі на честь 20-річчя Жовтневої революції. Його мужня передсмертна поезія стала пам'ятником непокірного духу.

Теми: поетичний форватер · неокласична форма · дитяча поезія · соловецький концтабір · Сандармох