Верби гойдались над ставом і тихо дзвонили в повітрі.
М’яко котилися хвилі над полем у злотому морі,
Коник дзюрчав у волошках, і сивий старенький корівник
Десь на леваді в сопілку, пасучи корови, дударив.
Раптом прийшло, зашуміло, мов буря осіння у пущі,
Й птиця, жар-птиця залізна майнула… Ревіли корови,
Плакали верби і вже не дзвонили в повітрі,
Плакала лунко сопілка — в сумі сивенький дударик.
Контрастна замальовка зустрічі патріархальної сільської ідилії з технологічним проривом цивілізації — залізним птахом нового віку.
Поява авіації у 1920-х роках спричинила хвилю захоплення в тогочасному українському суспільстві та породила цілий напрям авіаційної футуристичної поезії.
Влизько, тонко відчуваючи подих технічної революції, відтворив шок традиційного українського патріархального простору перед натиском техногенного світу.
Вірш фіксує переломний момент культурного зламу, коли тисячолітній уклад життя стикається з гуркотом машинної ери.
Твір написаний безримовним плавним гекзаметром/довільним тонічним віршем, що імітує повільний рух античної ідилії, розірваний раптовою кульмінацією.
Використання звукової антитези: від тихого дзеленчання коника й сопілки — до раптового реву череди та залізного грому польоту.
Початковий пейзаж із вербами, золотим полем волошок і сивим корівником-дудариком витриманий у класичних традиціях пасторалі та народної колискової.
Вторгнення залізної жар-птиці аероплана руйнує віковічну тишу: корови ревуть, верби плачуть, а сопілка дударика захлинається сумом перед неминучою втратою архаїчного затишку.
Твір сповнений складної діалектики: поет водночас захоплений величчю інженерного генія і сповнений елегійного жалю за беззахисною чистотою сільського буття.
Теми: урбанізація і традиція · технологічний злам · аероплан над селом · пасторальна ідилія · тривога оновлення