ПЛАКАТ ОДЛИГИ
І дзвенить
золоте цебро,
і струмить
золотий Дніпро.
І однаково сонце б'є
у чужі серця
і моє.
І страшенно багато підстав
написати
всім
листа
про загально відоме,
про те,
що під сонцем
невпинно росте
вся країна
і зіницями дня
примружується, як кошеня...
Заєць зоряний
шлях перетнув,
повернув
у кущі
і заснув.
ЖИВУ, ПРАЦЮЮ. Харків, 1930, с. 163-167. Подано лише початок.
Експресивний віталістичний спалах раннього авангарду, що прославляє весняне оновлення природи, сонячну енергію та нестримний поступ перетворень.
Вірш увійшов до збірки «Живу, працюю», виданої в Харкові 1930 року, у період найвищого творчого злету поета-романтика українського авангарду.
Для поетики Олекси Влизька кінця 1920-х років характерний футуристичний та конструктивістський оптимізм, у якому природна весняна одлига ототожнюється з бурхливою перебудовою всього суспільного буття.
Попри глухоту, набуту в юності через перенесений тиф, митець володів винятковим відчуттям звукових ритмів і світлової динаміки урбаністичного простору.
Твір написаний динамічним коломийковим тонічним ритмом із парним суміжним римуванням (аабб), що імітує бадьорий маршовий плакатний темп.
Лаконічність синтаксичних періодів та афористичні короткі речення створюють плакатну наочність і лозунгову пружність вислову.
Центральний образ сонячного цебра й золотого Дніпра виступає символом життєдайного осяяння, що стирає межу між індивідуальним почуттям і колективним пульсом доби.
Метафора країни, яка примружується «зіницями дня, як кошеня», надає монументальному образу модернізації зворушливої теплоти, ніжності та первозданної вітальності.
Фінал із зоряним зайцем замикає урбаністичний простір на космічній висоті, стверджуючи радісну гармонію буття й невичерпну любов до земної праці.
Теми: віталізм · весняна одлига · сонячна енергія · модерне оновлення · авангардний оптимізм