Олекса Влизько

Про автора

Олекса Влизько (1908–1934) — геніальний глухонімий поет-футурист, бурхливий бунтівник авангарду, чий космічний оптимізм був обірваний чекістським розстрілом.

Народився на Новгородщині в родині українського службовця, невдовзі сім'я повернулася в Україну на Черкащину. У тринадцять років після важкої хвороби (скарлатини) повністю втратив слух і здатність говорити, проте виявив феноменальну силу волі, здобув вищу філологічну освіту в Києві та подорожував у шлюпці Дніпром, Паміром і Німеччиною.

Став лідером футуристичного руху («Нова ґенерація»), видавши збірки «За всіх скажу», «Рейс», «П'яний корабель», «Моє місто». Його вірші вирізнялися неймовірною вітальною силою, динамічним синкопованим ритмом, океанічним розмахом і радісним неприйняттям будь-якої немочі: «Я жив, горів, боровся, плакав, славив!»

У грудні 1934 року після вбивства Кірова був схоплений каральними органами в Києві серед групи з 28 українських письменників і поспіхом розстріляний у підвалах Жовтневого палацу у віці лише двадцяти шести років. Його спадщина — найяскравіший спалах українського літературного авангарду.

Теми: авангард і футуризм · шалена вітальність · рейс надії · перемога над німотою · грудневий розстріл 1934