Баляда про короткозоре Ельдорадо

Олекса Влизько

В далекі моря пішли кораблі
з людьми, що набридли своїй землі.
А людям набридла своя земля,
набридла людям ласка короля,
і вони прийшли до портів іздаля.

У людей по кишенях вітер гуляв,
і чортик ножа виглядав з халяв.
Був у них хаотично оздоблений ріт —
од легеньких пушків до великих борід,
і кремезні руки, що рвали дріт.

Люди сіли на свій корабель
і поїхали до фантастичних земель.
Люди спали на палубі в спеку й мороз,
у щоку їх бив безпритульний трос,
і вночі наступав на ноги матрос.

Люди снили місцями веселих озер
і спросоння мимрили: "Пробачте, сер!"
А матрос сміявся, й плював за борт,
і мріяв про черговий п’яний порт,
щоб випить з дівчатками, хай їм чорт.

Люди їли щодня свій черствий хліб
і чекали землі, де злізти могли б.
їх привіз корабель до порту Пара,
де в хащах Пріапа красунь-гора
золота, пранців та іншого добра.

Покинули люди свій корабель
і злізли на землю чужих земель.
Останні центи спустили в порту,
останню кишеню визнали за пусту
і стали шукати свою мету.

Спритний гідальго до них прийшов
і роботу їм випадково знайшов.
Він сказав, що в нього великий такт,
знайде він для людей Ельдорадо, факт,
але ось дрібничка — підпишіть контракт.
Люди рота роззявили, й кавалер
їх повів до підніжжя Кордільер.
На плантацію вивів, сказав: — Стоп!
Ельдорадо тут! Кожний з вас — хлоп!
А хто тікатиме — куля в лоб! —
І подумали люди: "Це тут? Ба ні —
ми несли Ельдорадо на своїй спині".
Але пізно. В джунглях нема воріт.
Не вернутись додому, де виріс рід,
із руками, що рвали б не тільки дріт.

Про вірш

Іронічна й водночас трагічна балада про знедолених європейських шукачів щастя, які вирушили до заморського Ельдорадо, але потрапили в рабську кабалу плантацій.

Історія

Твір постав у період масової міжвоєнної міграції європейців до країн Південної Америки в пошуках заробітків та порятунку від економічної розрухи.

Влизько деконструює конкістадорський міф про золотоносні краї, спираючись на жорсткі реалії неоколоніального визиску та безправ'я заробітчан.

Балада відображає характерне для лівих авангардистів викриття ілюзій буржуазного збагачення та солідарність із ошуканими бідняками.

Форма

Баладна форма з три- та чотиривіршовими строфами на основі вільного дольника й акцентного вірша з примхливим чергуванням парних і суміжних рим.

Швидкий сюжетний ритм передає динаміку подорожі: від відплиття через злигодні палуби до катастрофічного фіналу на банановій плантації.

Як читати

Образ людей, яким «набридла своя земля», втілює вічний мотив романтичної втечі від сірої буденності назустріч примарним заокеанським скарбам.

Постать спритного гідальго, що підсовує кабальний контракт, символізує безжальний механізм глобальної експлуатації, що перетворює мрійників на загнаних «хлопів».

Гірке прозріння героїв («Ми несли Ельдорадо на своїй спині») стверджує ідею, що справжнє багатство й гідність криються у власній праці на рідній землі, а не в чужих кривавих джунглях.

Теми: деміфологізація Ельдорадо · еміграція і обман · колоніальний визиск · баладна іронія · втрачена батьківщина

Усі поети