Мужні прострелено крила
Думі моїй молодій.
Скільки змарновано сили,
Скільки розбито надій!
Себе не жалів я для бою,
Вина не моя, що не вмер.
Гірше! З самим собою
Один я зостався тепер.
Вітчизна запродана знову,
Хазяїн знайшовся новий.
Мені ж твоя доля готова,
Сірий курай степовий.
1943
Трагічна елегія про крах юнацьких сподівань, самотність уцілілого воїна та долю батьківщини, що знову опинилася в руках нових хазяїв.
1943 рік став для Гончара часом тяжких роздумів про підсумки перших років війни, руйнування довоєнних мрій його покоління та долю України в жорнах геополітичних імперій.
Свідомість того, що він дивом вижив там, де загинули тисячі ровесників, породжує складний екзистенційний комплекс провини вцілілого перед загиблими.
Три- та чотиристопний дактиль із перехресним чергуванням жіночих і чоловічих рим, що надає звучанню глибокої елегійної меланхолії.
Образна паралель між долею поета-воїна та сірим степовим кураєм (перекотиполем).
Метафора прострелених крил молодої думи виражає непоправну травму цілого покоління, чию духовну енергію та творчі сили переламала війна.
Думка «Вітчизна запродана знову, / Хазяїн знайшовся новий» відображає гірке прозріння щодо історичного фатуму України, яка з однієї тиранії потрапляє під владу іншої.
Образ сірого степового курая символізує безпритульність, відірваність від коріння й приреченість кружляти світом за вітрами воєнної негоди.
Теми: розбиті надії · Україна між окупаціями · самотність · курай · травма війни · екзистенційний смуток