На золотих парусах
Олесь Гончар
Красуня задумана осінь
Золоті паруси нап’яла.
І сонце променем косим
Мене протяло, мов стріла.
Із прекрасним на серці болем,
Із осколком у серці ясним
Я на кряж по камінню голім
Лісом іду багряним.
Заберусь на саму вершину,
Подивлюся — відомо куди!
Немов невгамовному сину.
Я серцю скажу: лети!
Крізь осінь оцю золотаву,
Через кряжів гірських моноліт
Лети у мою державу,
В молодий мій стомовний світ.
І спитається осінь: хто це
По горах стрімких та лісах
Пролітає, прострілений сонцем,
На моїх золотих парусах?
ЗО вересня 1945 р., Балатон
Про вірш
Захопливий політ визволеного духу на берегах озера Балатон, де прострілений сонцем поет посилає своє серце на золотих парусах осені в рідну стомовну Україну.
Історія
Датовано 30 вересня 1945 року (озеро Балатон, Угорщина) — перша мирна осінь після розгрому нацизму.
Закінчення війни викликало в Гончара надзвичайний сплеск життєвої радості, почуття переможного тріумфу та екстатичної єдності зі всесвітом.
Форма
Чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих рим, динамічний, стрімкий, піднесено-гімнічний за інтонацією.
Барокова пишність метафор: золоті паруси осені, багряний ліс, промінь сонця як стріла, осколок як ясний кристал пам'яті.
Як читати
«Прекрасний біль» і «ясний осколок у серці» перетворюють воєнне поранення на дорогоцінний символ набутого досвіду й вистражданої перемоги.
Сходження на гірський кряж і наказ серцю летіти крізь гірські моноліти до рідного краю уособлює духовне повернення воїна-тріумфатора додому.
Образ осені, що дивується лету людини, простріленої сонцем на золотих парусах, символізує абсолютну перемогу світла над темрявою воєнних років.
Теми: Балатон · золота осінь · перший мир · політ серця додому · радість перемоги · краса природи