Ніч у Карпатах
Олесь Гончар
Красива ніч, велика ніч,
Як марево сторіч.
Достиглий місяць з висоти
Освітлює хребти.
По каменю мій кінь ступа,
Вузька моя тропа!
Внизу озера білі хмар
І сторожкий мадяр.
З собою я везу в сідлі
Пісні моїй землі:
“Якщо убитий в цих горах,
Мій коню, буду я,
Лети на схід, лети, мов птах,
Домівка там моя.
Помчиш ти в куряві доріг,
В закровленім сідлі
Усе, що зберегти я зміг
Для рідної землі:
Мою любов, і серця кров,
І трепетні пісні,
Що, їх складаючи, ішов
В чужій я стороні…”
Висока ніч, велика ніч,
Як марево сторіч.
І, скільки мій засягне зір, —
Стоять вершини гір.
6 вересня 1944 р.,
Трансільванія
Про вірш
Велична картина нічного переходу вершника крізь карпатські бескети, де солдат заповідає своєму коневі у разі загибелі мчати на схід і відвезти рідній землі його серце й пісні.
Історія
Датовано 6 вересня 1944 року (Трансільванія). Вірш зафіксував перехід радянських частин через Карпатські перевали в Румунію.
Нічні гірські марші під постійною загрозою обстрілів та обвалів спонукали автора до роздумів про можливу загибель далеко від батьківщини.
Форма
Чотиристопний ямб із парним та перехресним римуванням, урочистий, карбований крок гірського походу.
Обрамлення вірша філософською формулою «Красива ніч, велика ніч, / Як марево сторіч», що надає походу епічного виміру.
Як читати
Гірський пейзаж із достиглим місяцем, хмарами-озерами внизу та сторожким ворогом набуває романтичної містичності, вивищуючи вершника над буденністю.
Заповіт коневі мчати на схід у разі смерті господаря відсилає до давніх баладних і козацьких мотивів, де кінь є вірним медіумом між загиблим воїном і рідним краєм.
Головним скарбом, який воїн прагне передати Україні, є не воєнні трофеї, а його любов, кров серця і складені в дорозі пісні.
Теми: Карпати · нічний похід · вірний кінь · заповіт воїна · Трансільванія · пісня і безсмертя